Розділ «Конор Костик ЕПІК»

Б’єрн махнув над плечем бойовим молотом, і обидва приятелі пішли на північ уздовж набережної. Поки вони йшли, Б’єрн зменшив суму нових мідяків, яку він сподівався заробити пополудні.

Пробираючись між тріпотливих полотнищ і мотузок ринкових яток, Б’єрн помітив дещо незвичне. НІПи не стояли нерухомо, їхні голови поверталися в бік гравців.

— Еріку, поглянь на крамарів.

— Гм, дивно. — Еріків персонаж виконав дії, зумовлені командою # ПОМАХ + УСМІШКА.

Торгівець травами неподалік усміхнувся й махнув рукою у відповідь.

— А тепер спробуй ти.

Б’єрн змусив свого великого воїна махнути рукою. Нічого.

— Вони люблять мене! — Інтонації голосу гравця відображувались у голосі його персонажа, і було ясно, що Ерік радіє.

— Ходімо. Я хочу побачити, який ефективний цей шолом.

Поки вони йшли, Ерік усякчас махав рукою та усміхався НІПам. Багато хто з них відповідав йому. Навіть страхітливий на вигляд пустельний містик, що продавав чари для чаклунів, легенько кивнув головою в бік Попелі. То була вочевидь дивна річ, проте Ерікова легковажність почала вже трохи допікати Б’єрнові. Що швидше вони дійдуть до рівнин кобольдів, то краще.

Наприкінці набережної тяглися вулиці зі справжніми крамницями. Коло дверей ювелірної крамниці стояв охоронець у повному обладунку, зіпершись руками на дворучний меч. Теоретично якийсь злодій або група гравців могли б спробувати грабувати крамниці, але різні засоби захисту, до яких удавалися крамарі, майже напевне вбили б їх. Літній власник крамниці махнув рукою у відповідь на жести Еріка і здивував обох хлопців, гукнувши:

— Попелю! Яка радість бачити тебе!

Ерік повернувся до Б’єрна, і навіть крізь середовище гри вони обмінялися значущим поглядом. Те, що крамарі вітали гравця, було цілком несподіваним.

Повернувшись до крамаря, Ерік спробував заговорити до нього:

— Мені теж приємно тебе бачити.

— Дякую.

— Привіт, купче!

— Еріку, вивіска! — Б’єрн показав пальцем на дерев’яну дошку з написом  «Ювелір Антильйо». Тож після невеличкої паузи Ерік спробував просто привітатися:

— Привіт, Антильйо!

— Заходь, дорогенька. Я тут приготував щось для тебе.