Розділ «Конор Костик ЕПІК»

— Я не певен. Свейн Рудобородий, коли я знав його, дуже захоплювався грою. Завжди розпитував мене про НІПів, з якими я розмовляв. Можливо, він трохи інший. Але я довіряю думці Еріка про його характер. — Гаральд повернувся до Попелі: — Якщо ти справді вважаєш, що це розумно, то дій. Свейн, безперечно, може повідомити нам багато неоціненної інформації.

— Що ж, я не можу сказати чесно, що переконаний у його нинішній ворожості до ЦК. Просто я думаю: якби Попеля перетворилась у камінь, а хтось мав шанс повернути її до життя… це було б страшенно жорстоко.

— Ерік має слушність, — додала Інгеборг. — Тут узагалі не йдеться про його поведінку. Нехай, на лихо чи на добро, Ерік діє, як вважає за потрібне. Тут ідеться про нас і про нашу мораль. Хіба ми такі, як вони? Ні. Оце й усе.

Після слів Інгеборг Ерік набагато краще зрозумів і власні почуття.

— Достеменно так.

Б’єрн і Сігрид кивнули на знак згоди.

— Нехай буде так, — пробурчав Анонім. — Але запам’ятайте цю мить, і, сподіваюся, ми не пошкодуємо про неї.

Розділ 27

Ретельний удар

ільки ти і я? Що сталося? — запитав Годмунд, гніваючись, що йому довелося подолати все місто для зустрічі у великій залі.

— Ось! — Рагнок кинув на стіл копію редакційної статті з останнього випуску «Нового Левіафана»; вона ковзнула по столу і зупинилася коло чашки, з якої пив воду старий.

«Новий Левіафан» із великою цікавістю дізнався про вигнання Свейна Рудобородого з Центрального Комітету. Це перша зміна у складі комітету за останні дванадцять років. Що це означає?

Засідання, на якому ухвалювали цю постанову, мабуть, було бурхливим. Потягом довгих років Свейн плекав образ людини з народу. Надто на Півдні Свейн мав нічим не виправдану популярність. Та якщо поглянути на його послужний список, стає зрозуміло, що він зі шкури пнувся, захищаючи кастократію.

Причина цього вигнання полягає в тому, що Свейн утратив свого персонажа. Ми надійно поінформовані, що та цікава експедиція, яку очолили «Остерфіордські гравці», зазнала краху, вони втратили корабель і більшість персонажів, зокрема і Свейна. В результаті він мав починати спочатку, як і кожен з нас. Якби Центральний Комітет і далі хотів бачити його у своєму складі, він міг би створити для нього новий персонаж. Проте з певних причин комітетники вирішили обійтися без його послуг. Невже тому, що їм властиве почуття справедливості й вони вважають, що всі мають грати за однаковими правилами і Свейн повинен знову прокласти собі шлях через гру? Звичайно, ні. Адже кожен знає: для того, щоб досягти рівня спорядження і вправності, які дали б змогу кинути виклик персонажам, що тепер керують світом, потрібні століття, — якщо не брати до уваги винятку, який трапляється раз у житті, для тих, хто вбив дракона.

Ні, пояснення тут інше. Наше припущення полягає в тому, що ці пристаркуваті гравці складають плани на майбутнє. Є багато нетерплячих університетських випускників, які шукають собі місця в наймогутнішому у світі комітеті. Якщо Центральний Комітет не просуватиме вряди-годи того чи того з-поміж них, невдоволення зросте до вкрай небезпечного рівня. Наш прогноз полягає в тому, що комітетники скористаються смертю персонажа Свейна як нагодою спробувати вдавати перед світом, що, мовляв, Центральний Комітет — не закрите товариство, яким він є насправді. Тож за кілька тижнів у його складі з’явиться нове обличчя, взяте з університетської еліти».

— Ну, — запитав Рагнок, пильно дивлячись на патріарха світу.

— Зрадник. Серед нас є зрадник. Якийсь член комітету розмовляв із ними. Але навіщо? Це не має сенсу. — Годмунд скривив свої вуста до грізного вишкіру. Раптом у кімнаті щось гучно хруснуло: Годмунд мимоволі здавив порцелянову чашку, яку тримав у руці, з такою люттю, що вона тріснула. Рагнок усміхнувся, задоволений цим виявом неконтрольованого гніву.

— Ми повинні змінити пароль Екзекутора, — зауважив він, намагаючись не виказати хвилювання у своєму голосі.

— Так. І повинні зробити ще багато іншого. Ситуація стає серйозною, і треба сформувати групу студентів для розслідування. — Годмунд уперся білими пальцями у свою лису голову. — Якщо вони простежать за розповсюдженням бюлетеня, ми зможемо викрити зловмисників. Адже саме тут криється їхнє найслабше місце: як розповсюдити свій листок.

— Добре, — схвально кивнув головою Рагнок, передаючи Годмундові ігровий пристрій.