Розділ «Конор Костик ЕПІК»

— Ти втекла од мене цього разу, — гарчав піратський отаман, — але ми ще зустрінемося, і твій скарб стане моїм!

— Ніколи! — гордовито відповіла Попеля. Підскочивши і глузливо махнувши рукою на прощання, вона шугнула вниз. Пірнувши під воду, швидко виринула на поверхню завдяки сітці, що підтримувала її, і то не тільки її. В ногах у Попелі заплутався ще один персонаж — Гаральд! Еріків батько стрибнув у воду разом із Попелею. Аж нетямлячись од радості, Попеля міцно пригорнулася до персонажа Гаральда, поки їх швидко тягли по хвилях.

Невдовзі всіх гравців уже вели до короля морського люду, і поки вони піднімалися вкритими скойками схилами велетенської черепахи, з них стікала струмочками вода. Усміхнені русалки, вибравшись із води, змінили свою подобу і тепер ішли поруч із ними крізь лави золотих воїнів.

— Дозвольте представити Аноніма, Гаральда Золотоволосого, Попелю-розбишаку, відьму Інгеборг і цілительку Сігрид, — махнув рукою Б’єрн у бік своїх приятелів. — А це Акіріон, король морського люду.

# ЛЮБ’ЯЗНИЙ УКЛІН

— Ми вам дуже зобов’язані, — мовила, вклоняючись, Попеля.

— Дякую, Ваша Величносте, — додала Інгеборг.

— Друзі Б’єрна Морехода, ви мої найбажаніші гості.

Король був високий, його сиве хвилясте волосся змішувалось із широкою бородою, переплетеною барвистими смужками синіх і золотих ниток.

— А тепер, — говорив він далі, — коли ми визволили вас із полону, чи можемо влаштувати прийняття на вашу честь? Чи, може, є якийсь пункт, куди ви хотіли б потрапити?

— Ми хотіли б потрапити на Черепні острови, а звідти до Касинопії, — не вагаючись, відповів Ерік. Б’єрн був приголомшений і кинув здивований погляд на свого товариша.

— Я розповім тобі згодом, — тихо додав Ерік, мигцем глянувши на друга, який тільки стенув плечима.

— Дуже добре. — Король обернувся віддати накази, й невдовзі замайоріли прапорці, передаючи їх усьому війську. Повільно, раз по раз б’ючи величезними плавцями, гігантська черепаха повернула на захід. За нею посунула величезна флотилія морських створінь, лишивши позаду піратський корабель, що виглядав тепер безпорадним і жалюгідним.

— Мені треба від’єднатися, — прошепотів Б’єрн. — Я не спав цілу ніч. Дайте я трохи посплю, і нехай Інгеборг розбудить мене, коли ми допливемо до острова.

— Б’єрне, й тобі не соромно? Я хочу, щоб ти розповів нам про цей морський люд, — вигукнула Сігрид.

— Я також, — підтримав її Гаральд.

— Пізніше, пізніше. Мені справді треба перепочити.

— Отже, бувай, Б’єрне. Дякую. Добра робота.

# ОБІЙМИ

Щодо решти чотирьох персонажів, то на них чекали чи не найразючіші враження, які вони коли-небудь мали, граючи в «Епік». Черепаха прокладала собі шлях крізь хвилі, а день був просто чудовий. Угорі повівав свіженький вітерець, видніло безхмарне блакитне небо. По обидва боки од черепахи тяглися ряди водяників та русалок у колісницях або верхи на тих дивних конях, і кожне створіння вражало красою, починаючи од плавучих заплетених кіс і закінчуючи обладунками, що були інкрустовані самоцвітами й оздоблені коралами.