Саботаж кохання

— Стань такою, як вона, і вона тебе покохає.

Ця сентенція була безапеляційною. Я вважала її абсурдною: мені подобалося, що в Елени інші манери. Який сенс у коханні, якщо воно є звичайним віддзеркаленням? Проте я вирішила застосувати матусину технологію, хоча б як експеримент. Я виходила з того принципу, що людина, яка навчила мене зашнуровувати черевики, не могла порадити казна-що.

Цій новій політиці посприяли й зовнішні обставини.

Під час одного з боїв Союзники захопили командувача німецької армії, такого собі Вернера, якого нам ніяк не вдавалося захопити раніше і який, на наш погляд, був утіленням Зла.

Ми захлиналися від радості. Нехай начувається. Він має право на справжню гру.

Тобто на все без винятку.

Його зв'язали, як ковбасу, і встромили в рота мокрий кляп. (Само собою, занурили у таємну зброю.)

Після двох годин загрозливої, вволю інтелектуальної оргії Вернера спочатку перенесли нагору запасних сходів, підвісили на слабенькій мотузці і залишили самого на чверть години. З того, як він звивався, було видно, що у нього страшенно крутиться голова.

Коли його ледве втягли на платформу, він аж посинів.

Потім його спустили на землю і застосували класичніші тортури. На хвилину усього занурили у таємну зброю, після чого віддали на розтерзання п'ятьом перегодованим до нестями блювальникам.

То було прекрасно, але наша агресивність була ненаситна. Ми вже не знали, що його ще зробити.

— Стривайте, — прошепотіла я таким урочистим голосом, що одразу ж запанувала тиша.

Діти ставились до мене з певною прихильністю тому, що я була дочкою полку. Але те, що я зробила, піднесло мене до рангу воєнного чудовиська.

Я наблизилась до голови німецького генерала.

Скомандувала, як уточнює музикант перед виконанням певного музичного уривку «allegro ma non troppo»[18]:

— Навстоячки. Без рук.

Голос мій прозвучав так стримано, як зазвичай говорила Елена.

І як обіцяла, я виконала найвищу міру покарання, якраз поміж очей Вернера, які повилазили з орбіт від приниження.

Крижаний гул пронісся у натовпі. Такого ще ніхто й ніколи не бачив.

Поважною ходою я пішла геть. На моєму обличчі — жодних емоцій. Я не тямила себе від гордині.