Розділ «Хайме»

Учта для гайвороння

— Ми позавчора на кількох натрапили, — відповів Хайме.

Повішених на дикій яблуні знайшли розвідники Аддама Марбранда. Пики в них зчорніли, тіла висіли роздягнені, кожному в рота запхали яблучко-кислицю. На жодному не було поранень — вочевидь, вони здалися без бою. Дужий Вепр особливо з того лютував і обіцяв криваву відплату невідомим, які розвісили чесних вояків, наче забитих свиней.

— Може, розбійники, — мовив пан Давен, почувши оповідь Хайме, — а чи й ні. Тут досі загони північан никають. Та й річкове панство… хай вони зігнули коліна, проте серця в них, здається мені, досі ще вовчі.

Хайме скоса зиркнув на двох молодших зброєносців, які совалися коло жарівниць і прикидалися, що не слухають. Левис Дудар і Гарет Пужел були синами річкових князів. До обох він щиро заприязнився і навіть думати не хотів, щоб віддати котрогось панові Ілину.

— Зашморги нагадують про Дондаріона.

— Пхе, наче лише твій князь-блискавка вміє накинути на шию мотузку! Ой, краще не починати про того Беріка. Він тут, він там, він усюди… та коли вишлеш по нього погоню, зникає, наче роса на сонці. Річкові пани йому допомагають, навіть не сумнівайся. Порубіжному приблуді, хто б подумав! Одного дня чуєш, що він мертвий, а наступного вже патякають, що його вбити не можна! — Пан Давен поставив кухля. — Розвідники доповідають про вогні вночі на високих місцях. Вартові вогні, кажуть вони… так, наче навколо нас кільце спостерігачів. І в селах вогні палають. Якийсь новий бог, начебто…

«Та ні, навпаки. Дуже старий.»

— Разом з Дондаріоном мандрує Торос — отой гладкий мирійський жрець, що полюбляв пити з Робертом. — Золота правиця лежала на столі. Хайме торкнувся її й задивився, як золото мерехтить у тьмяному світлі жарин. — Коли буде треба, то дамо ради й Дондаріонові. Але спершу Чорноструг. Він має зрозуміти, що його справа безнадійна. Ти пробував з ним розмовляти?

— Пан Риман пробував. Поїхав до брами добряче напідпитку, харапудився там, погрози кидав. Чорноструг вийшов на мур на якусь хвилину. Сказав, що красних слів на гидких людців не витрачатиме. По тому пустив стрілу в крижі Римановій кобилі. Коняка стала дибки, Фрей упав у багно, а я зі сміху трохи не обісцявся. Правду кажучи, якби я сидів у замку, то пустив би стрілу Риманові просто в брехливу горлянку.

— Вдягну ринграфа, як піду на перемови, — злегка посміхнувся Хайме. — Запропоную щедрі умови.

Якщо скінчити облогу, не проливаючи крові, то ніхто не скаже, що він здійняв зброю проти дому Таллі.

— Чини як хочеш, пане брате, але сумніваюся, що слова здобудуть нам перемогу. Боюся, доведеться таки брати замок приступом.

Зовсім нещодавно Хайме першим вітав би такий спосіб. В кожному разі, неможливо сидіти два роки попід мурами замку, чекаючи, поки Чорноструг зголодніє.

— Хай що ми вирішимо робити, треба поспішати, — відповів він панові Давену. — Моє місце — у Король-Березі, коло престолу і короля.

— Та вже ж, — буркнув родич. — Твоїй сестрі ти конче потрібен, хто б казав. Але навіщо вона відіслала Кевана? Я гадав, вона його поставить Правицею.

— Дядько не схотів прийняти посаду.

«Бо не такий сліпий, як я.»

— Оборонцем Заходу треба бути Кеванові. Або тобі. Не те щоб я зневажав зроблену мені честь, авжеж ні, та наш дядько вдвічі за мене старший і досвідченіший у справах війни. Маю надію, він знає, що я тут ні до чого — я цього уряду не просив.

— Знає.

— Як ся має Серсея? Така ж вродлива?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Учта для гайвороння » автора Джордж Р.Р. Мартин на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хайме“ на сторінці 5. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи