Брат Гілам скинув з голови каптур. Під ним знайшлася шапка білявого волосся навколо виголеної маківки і заплямована кров’ю перев’язка там, де мало бути вухо.
Подрік аж зойкнув з несподіванки.
— Цей кінь відкусив вам вухо?!
Гілам кивнув і знову накинувся каптуром.
— Даруйте, брате, — мовив пан Гайл, — та я б вам теж вухо відкусив, якби ви лізли до моїх причиндалів з ножицями.
Брат Нарберт жарту не оцінив.
— Ви є лицарем, пане. А Плавник — тварина, яку Коваль дарував людині на поміч у всякій праці. — Він відвернувся в інший бік. — Ходімо, коли ласка. Старший Брат має вже чекати.
Пагорб був крутіший, ніж здавалося з того берега припливного болота. Щоб полегшити собі шлях, брати збудували дерев’яні сходи, що бігли туди й сюди схилом між будівлями. Після довгого дня у сідлі Брієнна раділа нагоді розім’яти ноги.
Дорогою вгору гості проминули з десяток братів тутешньої обителі в брунатно-сірих рясах з каптурами; вони кидали цікаві погляди, але не казали ані слова вітань. Один вів двійко молочних корів до низької повітки, вкритої дерниною; інший збивав масло. Нагорі схилу вони побачили трьох молодих хлопців, що гнали овець, а ще вище проминули цвинтар, де більший за Брієнну на зріст брат силувався копати могилу. З його рухів було ясно, що він кульгавий на одну ногу. Кинувши за плече заступ кам’янистого ґрунту, він трохи не влучив просто у них.
— Обережніше! — дорікнув йому брат Нарберт. — Бо нагодуєш септона Мерібальда землею.
Копач мовчки схилив голову. Пес пішов понюхати його; брат кинув заступа і почухав йому за вухом.
— Новий послушник, — пояснив Нарберт.
— А могила кому? — спитав пан Гайл, коли вони знову рушили сходами вгору.
— Братові Клименту, хай Батько дарує йому правий суд.
— Він був старий? — запитав Подрік Пейн.
— Якщо вважати сорок і вісім років старістю, то так. Але вбили його не роки. Брат помер від поранень, завданих йому в Солепанві. Возив туди зварений нами мед на базар. Того самого дня, коли на місто напали розбійники.
— Хорт? — запитала Брієнна.
— Хтось інший, та не менш лютий. Він вирізав Климентові язика, коли наш брат не схотів заговорити. Розбійник сказав, що як ти обітував мовчати, то й язик тобі ні до чого. Старший Брат знає більше. Найгірші новини він береже від братії, щоб не збурити спокій септрію. Багато наших братів приїхали сюди сховатися від жахіть світу замість запалюватися ними. Брат Климент був не єдиний тяжко поранений серед нас. Але деякі рани не видно ззовні.
Брат Нарберт махнув рукою праворуч.
— Отам наш літній виноградник. Ягоди малі й терпкі, але вино з них пити можна. Ще ми варимо власне пиво, а наші меди та сидри навіть здобули гучну славу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Учта для гайвороння » автора Джордж Р.Р. Мартин на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Брієнна“ на сторінці 3. Приємного читання.