Розділ «Залізний керманич»

— Ти звинувачуєш мене? — зовсім незлобиво запитав Еурон.

— А маю?

Рішучість у Ашиному голосі змусила Віктаріона спохмурніти. Небезпечно було так говорити з Воронячим Оком, хай його єдине око сяяло зараз добрим гумором.

— Чи повеліваю я вітрами? — запитав Вороняче Око своїх посіпак.

— Ні, ваша милосте, — відповів Косовид з Косача.

— Жодна людина не повеліває вітрами, — додав Гермунд Ботлик.

— От якби ж ви могли! — мовив Рудий Весляр. — Ви б тоді попливли, куди схотіли, і ніколи б не знали спокою.

— Ось маєш відповіді з вуст трьох відважних мореплавців, — обернувся до Аші Еурон. — «Тиша» була у морі, коли помер Балон. Якщо сумніваєшся у дядьковому слові, дозволяю тобі допитати усіх на моєму кораблі.

— Німих почвар із далеких країн? О так, це саме те, чого мені бракує!

— Тобі бракує доброго чоловіка. — Еурон знову обернувся до своїх звіряток. — Торвольде, ану ж скажи, бо я забувся. Ти маєш дружину?

— Лише одну, — вишкірився Торвольд Бурозуб, щедро показуючи, за що йому дали його прізвисько.

— А я неодружений! — оголосив Ліворукий Лукас Кидь.

— І не без причини, — зауважила Аша. — Самі ж кажете: хай всі вас зневажають. А ми, жінки, зневажаємо найбільше. Та не дивися на мене такими жалібними очима, Лукасе! Ти ж маєш свою уславлену лівицю!

І показала кілька рухів туди-сюди нижче пояса власним кулаком.

Кидь вилаявся, але Вороняче Око поклав йому долоню на груди.

— Яка нечемна розмова, люба Ашо! Ти завдала нашому Лукасові удару в найвразливіше місце!

— Хіба я влучила? Я кидаю сокири незгірш будь-якого чоловіка, та коли ціль така крихітна…

— Дівчисько забувається, — загарчав Гостропикий Джон Мрав. — Балон дозволив їй думати, що вона чоловік!

— Твій батько зробив ту саму помилку з тобою, — миттю відказала Аша.

— Віддай її мені, Еуроне! — попрохав Рудий Весляр. — Я ляскатиму її по дупці, доки та не зачервоніється, як мої коси!