Розділ «Серсея»

Минулої ночі прилетів птах із септрію на острові коло самого гирла Тризуба. Містечко Солепанва, що лежало неподалік, страшно сплюндрувала зграя розбійників, і деякі вцілілі розповідали про ревливого бугая у собачому шоломі, якого бачили в лавах нападників. Казали, що він зарізав десяток мирних мешканців і зґвалтував дівчинку дванадцяти років.

— Поза сумнівом, Ланселю аж кортить вистежити Клегана, а заразом і князя Беріка. І нарешті відновити королівський мир у землях Тризубу.

Пан Кеван на мить зустрів її очі своїми.

— Мій син — не з людей, здатних упорати Сандора Клегана.

«Принаймні у цьому між нами панує згода.»

— Але його батько — напевне з таких?

Дядько міцно стиснув вуста.

— Якщо моя служба не потрібна Скелі…

«Ваша служба потрібна тут.» Серсея поставила свого родича Даміона Ланістера каштеляном Скелі, а іншого — пана Давена Ланістера — зробила Оборонцем Заходу. «Непокора має свою ціну, дядечку.»

— Привезіть нам Сандорову голову, і я знаю, що його милість буде дуже вдячний. Джофові той пес чомусь подобався, але Томена він завжди лякав… і схоже, недарма.

— Коли пес скаженіє і не кориться, вина лягає на його хазяїна, — відповів пан Кеван, обернувся і вийшов геть.

Хайме супроводив її до малої трапезної, де саме готували столи до учти.

— Це все ти винуватий, — шепотіла королева, поки вони крокували разом. — Твердив мені: «хай поберуться, хай поберуться». Маргерія мала б носити жалобу за Джофрі, а не кирею молодої за Томеном. Вона мала б потерпати з горя так само, як я. До того ж я не вірю, що вона цнотлива. Адже Ренлі мав прутня, чи не так? Він був братом Роберта — авжеж мав, ще й якого! Якщо та бридка стара жаба гадає, що я дозволю своєму синові…

— Ти позбавишся пані Олени вже зовсім скоро, — тихо перебив її Хайме. — Вона повертається до Вирію назавтра вранці.

— То вона так каже. — Серсея не вірила жодним обіцянкам Тирелів.

— Ні, вона справді їде, — наполягав Хайме. — Мейс забирає половину тирелівського вояцтва до Штормоламу, а інша половина повертається до Обширу під проводом пана Гарлана, щоб утвердити його владу в Ясних Водах. За кілька днів єдиними трояндами, що лишаться у Король-Березі, буде Маргерія, її дівчата і кілька стражників.

— І пан Лорас. Чи не забув ти, часом, свого присяжного братчика?

— Пан Лорас є лицарем Королегвардії.

— Пан Лорас є Тирелом до печінок! Мабуть, коли сцить — то бризкає трояндовою водою. Нізащо б не дала йому біле корзно!

— Запевняю тебе: якби я сам обирав собі братчиків, його б тут не було. Та чомусь мене тоді ніхто не питав. Все ж гадаю, з Лорасом клопоту не буде. Коли чоловік вдягає біле корзно, воно його міняє.