Розділ « Стівен Кінг Куджо»

— Піди звари нам кави, — сказав Вік, легенько поплескавши її по спині. — Я розпалю камін. Щось тут прохолодно.

— Гаразд, — вона встала. — Віку?

— Що?

У горлі заклекотіло.

— Я теж тебе кохаю.

— Дякую, — відповів Вік, — мені це потрібне.

Донна кволо посміхнулась і пішла готувати каву. І вони пережили цей вечір, хоча Тед був і досі мертвий. І наступний день також. І наступний. Ні в кінці серпня, ні у вересні значно краще не стало. Та коли листя пожовкло і почало опадати, стало трішечки легше. Зовсім трішечки.

Вона була ніби напнута струна, але намагалася цього не показувати.

Коли Бретт, повернувшись із гаража й обтрусивши сніг із чобіт, увійшов у кухню, вона сиділа за столом і пила чай. Якусь мить він просто дивився на неї. За останні півроку він підріс і трохи схуд. У результаті став довготелесим, хоча раніше виглядав зграбно. Його оцінки за першу чверть були не надто хорошими, і кілька разів він мав неприємності. Дві бійки на шкільному подвір’ї, мабуть, через те, що сталося влітку. Та в другій чверті справи пішли значно краще.

— Мам, мамо, це…

— Його приніс Альва, — пояснила Чаріті. Вона обережно поставила чашку на тарілочку, щоби вона не задзвеніла. — Ніде не написано, що тобі треба його залишити.

— У нього є всі щеплення? — запитав Бретт, і від того, що це стало його першим питанням, у неї трішки защеміло серце.

— Аякже, — відповіла Чаріті. — Альва хотів віддати його мені просто так, але я змусила його показати рахунок від ветеринара. Це коштувало дев’ять доларів. Проти чумки й сказу. Він також дав тюбик крему проти кліщів і бліх. Якщо ти не захочеш, Альва поверне мені мої дев’ять доларів.

Гроші стали для них важливими. Деякий час вона не знала, чи зможе зберегти будинок і чи варто навіть намагатися. Вона обговорила це питання з Бреттом, вирішуючи з ним на рівних. У них залишилася невеличка страховка. Містер Шупер із бриджтонського «Каско Банку» пояснив, що коли ці гроші й суму її виграшу покласти на спеціальний трастовий рахунок, то вони становитимуть майже всю суму іпотеки за п’ять років. Вона влаштувалася на пристойну роботу на єдину в Касл-Року фабрику, що робила оптичні вироби, у відділ пакування й маркування продукції. Від продажу інструментів Джо, включно з новим підйомником, вони отримали ще три тисячі доларів. Чаріті пояснила Бреттові, що зберегти будинок можливо, але їм буде несолодко. Альтернативним варіантом була квартира в місті. Бретт думав до ранку, а потім виявилося, що він хоче того ж, чого й вона: зберегти будинок. Отож, вони залишилися.

— Як його звуть? — запитав Бретт.

— У нього немає імені. Його тільки відлучили від матері.

— Породистий?

— Так, — відповіла Чаріті й розсміялася. — Він із дворових усіх мастей і розмірів.

Він усміхнувся, та усмішка вийшла змушеною. Проте для Чаріті це було краще, ніж узагалі ніякої.

— Можна пустити його сюди? Знову падає сніг.