Розділ « Стівен Кінг Куджо»

Ніби знаючи, що за ним спостерігають, Куджо підняв голову. З його морди текло. Він дивився на неї з виразом («хіба у собак є вираз обличчя?» — майнула нестямна думка), суворим і співчутливим водночас. І Донна вкотре відчула, що між ними виник інтимний зв’язок і не буде спину ні перепочинку їм обом, доки вони не заглибляться в цей жахливий зв’язок і не доведуть його до фіналу.

Собака знову стрибнув на чоловіка в заляпаній кров’ю блакитній сорочці і штанях кольору хакі. Голова мерця теліпалася на шиї. Донна відвела погляд, порожній шлунок наповнився гарячою, їдкою гіркотою. Покусана нога боліла й сіпала. Рана знову відкрилася.

«Тед… як він почувається?»

«Жахливо, — категорично відповів розум. — То що ти думаєш робити? Ти ж його мати. То що ти робитимеш?»

Що вона може зробити? Хіба допоможе Тедові, коли вона вийде й загине?

Поліцейський. Хтось послав сюди поліцейського. І коли він не повернеться…

— Будь ласка, — прокаркала вона, — будь ласка, швидше.

Була восьма година ранку, і надворі було ще порівняно прохолодно: 77 градусів[82]. До обіду температура в портлендському аеропорту сягне 102 градусів[83], нового рекорду на цей день.

Таунсенд і Енді Мейсен прибули до відділку поліції у Скарборо о восьмій тридцять ранку. Мейсен залишив усю біганину Таунсенду. Це була його, а не Мейсена прерогатива, і, на думку Енді, все було справедливо.

Черговий офіцер повідомив, що Стівен Кемп уже на шляху назад, до Мейну. З цим не виникло жодних проблем, та Кемп так і не заговорив. Фургон ретельно оглянули експерти з Массачусетської кримінально-технічної лабораторії. Жодних ознак того, що в салоні перебували жінка й дитина, виявлено не було. Зате в колесі знайшлася невелика «чарівна аптечка»: марихуана, кокаїн у пляшечці з-під анацину[84], три дози амілнітрату[85] і дві дози засобу для сексуального збудження під назвою «Чорна краса». Це був зручний гачок, щоб затримати містера Кемпа на деякий час.

— Цей «пінто», — промовив Мейсен, принісши їм із Таунсендом по чашці кави, — де ж цей клятий «пінто»?

Таунсенд похитав головою.

— Є якісь новини від Баннермена?

— Жодних.

— То зв’яжіться з ним. Скажіть, що я хочу, аби він був тут, коли привезуть Кемпа. Це його юрисдикція, і, думаю, він має вести допит. Принаймні формально.

Таунсенд повернувся через п’ять хвилин із розгубленим виглядом.

— Він не виходить на зв’язок, містере Мейсен. Диспетчер спробував викликати його по рації і каже, що, мабуть, у машині його немає.

— Він, трясця його матері, напевне, поїхав на каву до «Затишного куточка». Ну й біс із ним. Цей шериф поза грою.

Енді Мейсен припалив нову «Pall Mall», кашлянув і вишкірився до Таунсенда:

— Гадаю, ми можемо дати собі раду з цим Кемпом і без нього?