Розділ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА»

— Зараз мине.

Він приготував шприц. Глянувши у вічі Джоан, він сказав:

— Не бійся. Це для того, щоб зняти біль. Зараз тобі полегшає.— Він швидко зробив укол. — От і все. — Повернувшись до чоловіка, він звелів йому — Подзвоніть Пассі двадцять сім сорок один. Викличте «швидку допомогу» і двох санітарів. Хай їдуть негайно.

— Що зі мною? — через силу спитала Джоан.

— Пассі двадцять сім сорок один, — ще раз сказав Равік. — Швидко! Не гайтесь! Беріть трубку!

— Що зі мною, Равіку?..

— Нічого страшного. Але тут тебе не можна обстежити. Треба везти до лікарні.

Вона подивилася на нього. Косметика на обличчі в неї розпливлася, туш стікала з вій, губна помада з одного боку замастила всю щоку. Половина обличчя нагадувала ярмаркового блазня, а друга половина, з чорною плямою під оком, — стомлену, немолоду повію. Лише коси світилися і були гарні, як завжди.

— Я не хочу, щоб мене оперували, — прошепотіла вона.

— Побачимо. Може, й не треба буде.

— А це… — Джоан замовкла.

— Ні,— мовив Равік. — Не страшно. Просто там є всі інструменти.

— Інструменти?..

— Для обстеження. А тепер… Тобі не буде боляче, не бійся…

Укол подіяв. У її очах зник переляк, що вже був ніби навіки застиг там. Равік почав обережно оглядати рану. Повернувся чоловік.

— Карета «швидкої допомоги» виїхала.

— Тепер наберіть Отей тринадцять п’ятдесят сім. Це клініка. Говоритиму я сам.

Чоловік слухняно вийшов.

— Ти мені допоможеш? — прошепотіла Джоан.

— Звичайно.