Розділ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА»

— Я знаю. А тепер ідіть униз і чекайте на карету.

Чоловік хотів ще щось сказати.

— Ідіть! — звелів Равік. — І тримайте напоготові той проклятий ліфт. Бог його знає, як ми впхаємо в нього ноші.

— Ти мені допоможеш? — сонно спитала Джоан.

— Допоможу, — сказав він, сам не вірячи в свої слова.

— Ти зі мною. Я завжди спокійна, коли ти зі мною.

Замащене обличчя всміхнулося. Блазень глузливо, а втомлена повія ледь сумно.

— Бебе, я не хотів… — мовив чоловік з порога.

— Геть! — крикнув Равік. — Ідіть до бісової матері!

Джоан якусь мить лежала спокійно. Тоді розплющила очі.

— От же йолоп, — мовила вона на диво чітко. — Звичайно, він цього не хотів… Де йому, такому щеняті… Хотів, бач, повеличатися. — В її очах з’явився дивний, майже лукавий вираз. — Я сама в це не вірила… дражнила його…

— Тобі не можна стільки говорити.

— Дражнила. — Очі її майже заплющились. — От і догралася, Равіку… Моє життя… Не хотів улучити, а влучив… і ось…

Вона зовсім заплющила очі. Усмішка згасла. Равік дослухався, що робиться за дверима.

— Ми не занесемо ноші в ліфт. Він надто вузький. Хіба що один бік підіймемо вгору.

— А на сходах ви розвернетесь?

Один із санітарів вийшов поглянути.

— Спробуємо. Доведеться підіймати ноші над поруччям. Краще прив'язати її.

Вони міцно прив'язали Джоан до ношів. Вона дрімала. Часом з її уст зривався стогін. Санітари винесли ноші на сходи.

— У вас є ключ? — спитав Равік актора.