Розділ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА»

— Свідки, — сказав нарешті він. — Важливо, щоб були свідки. А в нас вони є?

— Начебто є. Твоя мати записала дві адреси. Я бачив у неї в руках папірець.

Хлопець захвилювався.

— Вона його загубить, якщо вже не загубила. Самі знаєте, яка в старих пам’ять. Де вона тепер?

— Мати просиділа біля тебе цілу ніч і цілий ранок. Ми її вмовили піти відпочити. Вона скоро знов прийде.

— Аби тільки вона не загубила папірця. Поліція… — він кволо махнув худенькою ручкою і промурмотів: — Шахраї, всі вони шахраї. Що поліція, що страхова компанія — один біс. Та якщо є добрі свідки… Коли мати прийде?

— Скоро. Хай тебе це не хвилює. Все буде гаразд.

Жанно заворушив губами, ніби щось жував.

— Часом вони виплачують гроші зразу. Дають замість пенсії відшкодування. З тими грішми ми з матір’ю могли б відкрити крамничку.

— Відпочивай, — сказав Равік. — Про це ще встигнеш поміркувати.

Хлопець похитав головою.

— Треба відпочити, — сказав Равік. — Ти повинен мати ясну голову, коли прийдуть із поліції.

— Ай справді. То що ж мені робити?

— Спи.

— Але ж тоді…

— Тебе збудять, не бійся.

— Там було червоне світло. Я добре бачив.

— Певне, що червоне. А тепер спробуй трохи поспати. Он дзвінок, як щось буде треба, дзвони сестрі.

— Докторе…

Равік обернувся.