Сіммонс із Ванітою розмовляли більше п’яти хвилин. Їхня аудиторія починала непокоїтися, оскільки температура у задушливій кімнаті поступово збільшувалась.
— … через вхід із гаража. Потім ми охоронятимемо мера Тернбла у першій кімнаті для допитів, — промовив Сіммонс.
— Краще скористатися другою, — втрутився хтось. — У першій ще й досі протікає труба, і, сумніваюся, чи мер захоче додати китайських тортур водою до свого переліку проблем на сьогодні.
Пролунав уривчастий сміх, очевидно від тих, хто неофіційно уникав проводити допити в першій кімнаті з цієї ж зрозумілої причини.
— Тоді друга кімната, — сказав Сіммонс. — Шоу, все готове?
— Так, готове, — відповів Фінлі.
Здавалося, така відповідь Сіммонса не задовольнила. Вульф ледь помітно штовхнув Фінлі ліктем.
— О… Я дав розпорядження впустити Емілі та … та…
— Едмундса, — прошепотів Вульф.
— Як його ім’я? — прошипів у відповідь Фінлі.
Вульф знизав плечима.
— Едмунд?
— … нехай, Едмунда Едмундса. Біля всіх дверей виставлено охорону, а в гаражі їх зустрічатимуть озброєні хлопці з дипломатичної групи захисту. Собаки все перевірили. Ми зачинили кожне вікно на поверсі та зупинили ліфти, а значить, користуватимемося сходами… ну, Натан так точно.
— Відмінно, — сказав Сіммонс. — Вульфе, щойно зустрінеш мера, сюди вас супроводжуватиме озброєний поліціянт. Не забувай, що це велика будівля і всіх, хто тут є, ми не знаємо. Із тієї миті, як ви зайдете до кімнати для допитів, знай, що це надовго.
— Як надовго? — запитав Вульф.
— Доки ми не переконаємося, що мерові нічого не загрожує.
— Я принесу тобі букет, — вигукнув зверхній детектив на ім’я Сандерс, вважаючи свою репліку веселою.
— Насправді, мене цікавило, що буде на обід, — відповів Вульф.
— Риба-фугу, — продовжував глузувати Сандерс, випробовуючи терпіння Сіммонса.
— Сандерсе, гадаєш, що це смішно? — заволав Сіммонс, можливо, трохи переборщивши заради заступника комісара. — Вимітайся!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 24. Приємного читання.
TextBook