— Добре, — сказав Сіммонс. — Нехай Бакстер і — як там його звати — повертаються сюди. Потім, я хочу, щоб цей поверх замкнули й нікого сюди не впускали й не випускали. Попередь охорону, що ми проведемо мера всередину через гараж. Іди!
***
Мер Тернбл терпляче чекав на задньому сидінні свого «мерседес бенца» E-класу із водієм. Ще дорогою до авто він доручив помічникові скасувати всі заплановані на сьогодні заходи, відчуваючи, що це буде довгий і виснажливий день.
Лише два місяці тому він отримав електронного листа з погрозами і був змушений ховатись у Річмонді впродовж усього дня. Аж доки не з’ясувалося, що повідомлення відправив одинадцятирічний школяр із тієї школи, котру мер відвідував того тижня. Йому стало цікаво, чи цього разу чимале марнування часу стане виправданим.
До парку заїжджала ціла низка авто, власники яких хотіли влаштувати собі неповторні вихідні, тому водієві мера довелося трохи від’їхати. І тепер вони припаркувалися біля ще зовсім недавно заселеного Роял Стар та Ґартер Хоум[12]. Мер визирав із вікна на чарівну будівлю, зведену на вершині пагорба Річмон, і думав про те, скільки часу знадобиться для того, щоб іще одна історична пам’ятка Лондона закінчила своє існування в такому безславному спаплюженні, перетворена на помешкання для багатих банкірів.
Він відкрив портфель, знайшов коричневий інгалятор і глибоко вдихнув. Нескінченна спека принесла із собою цілі хмари пилку, і це неабияк позначилося на його диханні, однак мер вирішив не повертатися до лікарні вже втретє за рік.
Його найближчий суперник наступав йому на п’яти за кожної слушної нагоди, тому він був переконаний, що скасовані зустрічі цього дня так просто йому не минуться.
Відчувши, як зростає напруження, мер опустив вікно й запалив цигарку. Для нього вже давно не було іронії в тому, що портсигар лежав у тій самій кишені, що й інгалятори, особливо після того, як йому так успішно вдалося скоротити кількість цигарок, викурених упродовж дня. Здалеку до нього долинули сирени, і мер був спантеличений, коли зрозумів, що це їдуть по його душу.
Поруч із ним зупинилася патрульна машина, і з неї вийшов поліціянт у формі, щоб коротко переговорити з водієм. Через тридцять секунд вони вже прямували до відділка, не прискорюючись лише на світлофорах та автобусних смугах. Мер молився лише про те, щоб ніхто не знімав цю безглузду надмірну реакцію, адже його доволі впізнаваний «мерседес» із обох боків оточили ще дві поліційні машини.
Мер опустився на сидінні трохи нижче, спостерігаючи за тим, як замість просторих будинків з’являються компактні офісні блоки, помітивши, що клята безкінечна гонитва за простором поступово затьмарює небо.
Розділ 4
Субота, 28 червня, 2014 [7.19]
Едмундс був майже впевнений, що в Південному парку Бакстер точно зачепила і скинула когось із велосипеда. А коли вони мчали вздовж річки зустрічною смугою, майже влетівши в натовп пішоходів, які намагалися перейти вулицю від станції метро «Темпл», змусивши їх вилаятися, Едмундс просто заплющив очі.
На «ауді» Бакстер за передньою решіткою ховалися блакитні вогні, майже непомітні, коли вимкнені, а враховуючи численні аварійні ситуації, були не надто помітнішими й увімкнуті. Коли Бакстер повернулася на свою смугу, щоб улитися до потоку транспорту, Едмундс відпустив дверну ручку, за яку міцно вхопився до цього. Упродовж короткочасного затишшя ревіння двигуна, яке дозволило їм не врізатися у зад автобуса, він зрозумів, що у нього дзвонить телефон. На екрані з’явилося фото Тіа — привабливої темношкірої дівчини, віком трохи за двадцять.
— Привіт, люба, усе гаразд? — прокричав він у телефон.
— Привіт. Ти зник посеред ночі, а потім усі ті повідомлення в новинах… Я просто хотіла переконатися, що з тобою все гаразд.
— Зараз не найкращий час для розмов, Ті. Можеш передзвонити трохи пізніше?
Голос Тіа прозвучав пригнічено:
— Авжеж. А ти зможеш купити молока, коли повертатимешся ввечері додому?
Едмундс витягнув свій записник і зробив помітку під визначенням тетродоксину.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 22. Приємного читання.
TextBook