Розділ «Частина друга»

Запала мовчанка.

— Суперечка, містере Гендерсоне? Між Ліною і Кейті?

Марк похитав головою.

— То була не суперечка… Я весь час так казав поліції. Мені не треба було їх рознімати. Ну… принаймні не так, як казали. Кейті й Ліна були дуже близькі, вони могли бути збуджені й галасливі, як багато дівчат цього віку — дітей цього віку.

Детектив і далі стояла на сонці на ґанку — тепер як безликий контур, тінь. Маркові так було краще.

— Деякі з учителів Кейті стверджують, що вона наче стала менш уважною, можливо, трохи стриманішою, ніж зазвичай, за кілька тижнів до смерті. Чи пригадуєте ви щось таке?

— Ні, — сказав Марк. Він повільно кліпнув. — Ні. Я так не думаю. Мені не здається, що вона змінилася. Я жодної зміни не помітив. Я не бачив, щоб щось таке настало. Ми — ніхто з нас — не бачили цього.

Його голос був тихим і напруженим, і детектив це зауважила.

— Мені шкода нагадувати про це вам знову, — сказала вона. — Я розумію, як жахливо…

— Мені здається, ви навіть не уявляєте. Я бачив цю дівчинку щодня. Вона була така юна й світла… Одна з моїх найкращих учениць. Ми всі дуже… любили її.

Він дещо затнувся на слові «любили».

— Я дуже вам співчуваю, правда. Але річ у тому, що деякі нові факти вийшли на світло, і нам треба придивитися до них.

Марк кивнув, щосили намагаючись почути її за стукотом крові в вухах. Усе його тіло було дуже холодне, ніби хтось облив його бензином.

— Містере Гендерсоне, ми зрозуміли, що Кейті, імовірно, уживала препарат, щось під назвою рімато. Чи чули ви про це?

Марк придивився до неї. Тепер він хотів бачити її очі, хотів прочитати вираз її обличчя.

— Ні… Я… Я думав, що тоді казали, що вона не вживала нічого? Так казала поліція у той час. Рімато? Що це? Це… наркотик?

Морган похитала головою.

— Це таблетки для схуднення, — сказала вона.

— Кейті не мала надмірної ваги, — сказав він, навіть у той момент розуміючи, як це по-дурному звучить. — Але вони говорять про це весь час, чи не так? Дівчатка-підлітки. Про вагу. І не тільки підлітки. Дорослі жінки також. Моя наречена весь час про це говорить.

Правда, хоча й не вся правда. Тому що його наречена — уже не його наречена, вона вже не бідкається йому про свою вагу і не чекає його, щоб він її взяв із собою до Малаги. У своєму останньому електронному листі, відправленому кілька місяців тому, вона бажала йому нещастя, казала, що ніколи не пробачить йому того, як він до неї поставився.