Розділ «Частина друга»

— За що?

Гелен закотила очі.

— Щоб ноги не сходилися! Вони всі хочуть, щоб ноги в них були такі худі, щоб не торкалися одна одної вгорі. Чесно кажучи, Шоне, іноді я думаю, що ти живеш на іншій планеті, — вона знову стиснула мою руку. — Іноді мені хотілося б теж там із тобою жити.

Ми лягли в ліжко разом уперше за довгий час, але я не міг доторкнутися до неї. Після того, що я зробив — не міг.

Середа, 19 серпня

Волохатий науковий співробітник приблизно за п’ять хвилин знайшов у папці для спаму електронної пошти Нел Ебботт квитанцію за таблетки для схуднення. Наскільки він міг сказати, вона купувала ті таблетки лише один раз, коли вона, звичайно, не робила цього з іншої скриньки, яку останнім часом не використовувала.

— Дивно, чи не так? — прокоментував один із людей у формі, зі старших, імен яких я не дізналася. — Вона була такою худенькою жінкою. Не думаю, що їй вони були потрібні. — От її сестра — вона була товста.

— Джулс? — здивувалася я. — Вона ж не товста!

— О, зараз — ні, але бачила б ти її колись! — Він розреготався. — Ото було коровисько.

Який, бля, приємний сюрприз!

Оскільки Шон розповів мені про таблетки, я стала шерстити інформацію про Кейті Віттекер. Усе було досить ясно, хоча запитання чому поставало в повний зріст — як це часто й буває. Її батьки уявлення не мали, як це сталося. Учителі говорили, що, можливо, вона була трохи розгубленішою, може, трохи стриманішою, ніж зазвичай, але не було жодних «дзвіночків». Аналіз крові чистий. У неї ніколи не було випадків самоушкодження.

Єдине — і то було не дуже серйозне — це буцімто сварка з найкращою подругою, Ліною Ебботт. Кілька шкільних друзів Кейті стверджували, що Ліна та Кейті з якогось приводу не порозумілися.

Луїза, мати Кейті, казала, що вони стали менше бачитися, але вона не думала, що в них була якась сварка. Якби була, сказала вона, Кейті розповіла б. Вони сварилися раніше — у дівчаток-підлітків таке буває — і Кейті завжди розповідала про це мамі. І в минулому вони завжди полюбовно мирилися. Після однієї сварки Ліні було так погано, що вона подарувала Кейті прикрасу.

Однак шкільні подруги — Таня якась і Еллі якась іще — сказали, що відбулося щось серйозне, хоча вони не могли сказати, що саме. Вони знали, що за місяць до смерті Кейті у неї з Ліною виникла «дика сварка», так що вчителеві довелося їх рознімати. Ліна палко заперечувала, стверджуючи, що Таня з Еллі мають на неї «зуб», що вони просто хотіли зробити їй «западло». Звичайно, Луїза ніколи не чула про цю суперечку, а вчитель, про якого йшлося, — Марк Гендерсон — стверджував, що то насправді була взагалі не сварка. Вони билися не насправжки, пустували, сказав він. Дуркували. Вони дуже галасували, і він сказав їм заспокоїтися. Ото й усе.

Коли я читала справу Кейті, я цей момент якось проскочила, але потім раз у раз до нього поверталася. Щось здавалося не таким, як має бути. Дівчатка-підлітки жартома билися? Здається, таке скоріше роблять хлопці-підлітки. Можливо, я більшою мірою сексистка, ніж готова визнати. Але якщо просто подивитися на фотографії цих дівчат — гарних, урівноважених, а Кейті взагалі дуже доглянута — то якось не складається враження, що вони могли би влаштувати жартівливу бійку.

Поставивши машину біля Млина, я почула якийсь звук і підняла голову. Ліна висовувалася із горішнього вікна з цигаркою у руці.

— Добридень, Ліно, — гукнула я. Вона нічого не сказала, але цілком свідомо прицілилася і кинула недопалок у мій бік. Потім вона сховалася, грюкнувши вікном. Щось мені зовсім у цю версію із жартівливою бійкою не вірилось: коли вже Ліна Ебботт б’ється, то вона б’ється серйозно.

Джулс впустила мене, нервово поглядаючи через плече.

— Усе гаразд? — спитала я її. Вона мала жахливий вигляд: виснажена, аж сіра, очі каламутні, голова немита.

— Я не можу спати, — сказала вона тихо. — Я просто, здається, не можу заснути.