Розділ «Борва мечів»

Цього разу Сем наготував наступне запитання заздалегідь.

— А заради когось іншого? Когось годящого?

Пан Денис хвилинку подумав.

— Сам по собі уряд князя-воєводи ніколи мене не вабив. На останньому обранні я охоче поступився місцем князеві Мормонту, як на передостанньому — князеві Коргилу. Мені досить, щоб Нічна Варта перебувала у надійних руках. Але Бовен Марш не впорається, і Отел Ярвик теж. А цей так званий князь Гаренголу — просто виплодок різника, витягнутий Ланістерами за вуха нагору. Не диво, що він зіпсований і нестерпний норовом.

— Але є інша людина! — стрілив Сем. — Інший братчик Варти. Йому довіряли князь-воєвода Мормонт, Донал Нойє та Кворин Піврукий. Він не чесного роду, як ви, але походить від старої крові. Народився і виріс він у замку, меча та списа навчався в лицаря, а письменства — в маестра Цитаделі. Його батько був вельможним князем, а брат — королем.

Пан Денис попестив довгу бороду.

— Можливо, — відповів він після довгої мовчанки. — Він ще замолодий, але… можливо. Так, я згоден, його можна розглядати як пошукача. Втім, поза всяким сумнівом, з мене вийде кращий князь-воєвода, ніж із нього.

«Джон казав, що коли брехати заради шляхетної мети, то і брехня може бути чесною.»

Сем мовив:

— Якщо ми не оберемо князя-воєводу сього ж вечора, король Станіс має намір поставити наказним воєводою Котера Пайка. Він так казав маестрові Аемону цього ранку, коли ви всі пішли.

— Зрозуміло. — Пан Денис підвівся. — Я мушу поміркувати. Дякую вам, Семвеле. Перекажіть мої вітання і дяку маестрові Аемону.

Виходячи зі Списа, Сем тремтів. «Що я наробив?» — казав він собі. — «Що я наплів?» Якщо його спіймають на брехні… то що? Відішлють на Стіну? Випустять тельбухи? Перетворять на упиря? Раптом він аж засміявся полегшено з власної дурості. Невже можна досі боятися Котера Пайка і пана Дениса Малістера, коли ти бачив на власні очі, як крук об’їдає обличчя Малюкові-Павлюкові?

Пайк не зрадів його другій появі.

— Знову ти? Кажи швидше, бо починаєш набридати.

— Лише одну хвилину, — пообіцяв Сем. — Ви не відкличете себе заради пана Дениса, ви самі сказали, але ж можете відкликати заради когось іншого.

— Кого зараз, Смертяний? Невже тебе?

— Ні. Заради справжнього, завзятого бійця. Того, кому Донал Нойє доручив Стіну, коли прийшли дичаки. Того, хто був зброєносцем Старого Ведмедя. На жаль, він уродився байстрюком, але то пусте.

Котер Пайк зареготав.

— А бодай би тебе підняло і гепнуло! Ото б ми запхали списа Малістерові в дупу, га? Лише заради цього варто спробувати. Зрештою, чим той малий гірший за інших?

Пайк пирхнув, поміркував і додав: