Розділ «Борва мечів»

— Ніч-ватри? — Бовен Марш боязко зиркнув на Мелісандру. — То й нам теж доведеться палити ніч-ватру?

— Доведеться. — Жінка підвелася у вихорі криваво-червоного шовку, розкидавши яскраво-мідне волосся по плечах. — Самі лише мечі нездатні втримати наступ пітьми. Поміч Господа Світла — ось що єдине дає нам надію. Певно кажу вам, хоробрі лицарі та добрі браття: війна, що розпочалася — то не звична дрібна чвара за землі та титули. Ми стали до бою за саме життя, і якщо програємо його — світ загине разом з нами.

Сем ясно бачив: старшина не знала, що їй думати. Бовен Марш і Отел Ярвик перезирнулися з сумнівом у очах, Янос Слинт кипів роздратуванням, а Трипалому Гобові, схоже, найбільше кортіло повернутися до кухні різати моркву на юшку. Та всі вони здивувалися ще більше, коли почули тихе бурмотіння маестра Аемона:

— Ви кажете про війну за світанок, ласкава пані. Але де обіцяний принц?

— Він стоїть перед вами! — оголосила Мелісандра. — Хоча ви ще не розплющили очей, аби бачити. Станіс Баратеон є Азор Ахай відроджений, воїн вогню, в особі якого справджуються пророцтва. На знак його з’яви у небі засяяла червона комета, а при боці він носить Світлоносець, червоний меч звитяжців!

Сем помітив, що від її слів король почувається незатишно. Станіс зарипів зубами і мовив:

— Ви мене покликали, панове, і я прийшов. Тепер ви мусите жити або померти разом зі мною. Звикайте до цієї думки. — Рвучко і коротко він махнув рукою. — Ми скінчили. Ви, маестре, лишіться ще на хвилину. І ти, Тарлі, теж. Решта хай іде собі.

«Я?!» — подумав нажаханий Сем, поки його брати вклонялися і виходили назовні. — «Чого йому від мене треба?»

— То це ти убив ту істоту в снігу, — мовив до нього король Станіс, коли у покої лишилися четверо.

— Так, це він — Сем Смертяний, — посміхнулася Мелісандра.

Сем відчув, як червоніє.

— Ні, мосьпані. Ваша милосте. Тобто, так, це я. Сем Тарлі, так.

— Твій батько — вправний та хоробрий воїн, — мовив король Станіс. — Він колись розбив мого брата при Ясенброді. Мейс Тирел полюбляє хвалитися тією перемогою як своєю, але насправді її здобув князь Рандил, поки Тирел шукав дорогу до бойовища. Тарлі тоді убив князя Каферена своїм валірійським обіручником і надіслав його голову Аерисові.

Король почухав щелепу пальцем і додав:

— Але я не чекав, що в такого батька вродиться такий син.

— Я… так, я не той син, ваша милосте, якого хотіли пан батько.

— І все ж, якби ти не вдягнув чорне, то був би цінним заручником, — розмірковував Станіс.

— Але він вдягнув чорне, пане королю, — зауважив маестер Аемон.

— Це мені добре відомо, — відповів король. — Мені відомо більше, ніж ви гадаєте, Аемоне Таргарієне.

Старий схилив голову.