Розділ «Борва мечів»

— Ваша милосте! — закликав князь Вальдер до Робба. — Септон проказав молитву, ми почули урочисті слова, князь Едмур загорнув моє серденько у кирею з рибками, але від того ці двоє ще не стали чоловіком та дружиною. Коли є меч, то до нього треба піхви, хе-хе. За столом попосиділи гарненько, то час уже й на ліжечко лягати. Що на це скаже мій зацний володар? Покладемо молодих на постіль?

Зо два десятки синів та онуків Вальдера Фрея знову заходилися гатити кухлями і горлати:

— На постіль! На постіль! На постіль молодих!

Рослін зблідла з лиця. Кетлін запитала себе, що найбільше лякає молоду дружину: втрата цноти чи сам звичай постілювання. Авжеж, маючи стільки братів та сестер, вона мусила познайомитися з ним раніше — але ж коли тебе саму вкладають на постіль, то зовсім інша справа. У весільну ніч самої Кетлін Джорі Касель у гарячковому поспіху розірвав їй сукню, а п’яний Десмонд Грел без упину вибачався за кожен сороміцький жарт, негайно вигадуючи наступний. Коли князь Турстан уздрів її голою, то загорлав до Неда, що такі гарні цицьки змушують його жаліти про своє власне одруження. «Бідолаха» — подумала вона, згадавши про князя — адже той пішов з Недом на південь і не повернувся. Кетлін спитала себе, скільки з гостей нинішнього вечора не доживуть до кінця року. «Боюся, чи не забагато.»

Робб підняв правицю догори.

— Якщо ви, князю Вальдере, вважаєте, що слушна година вже настала, то кажу і я: вкладемо молодих на постіль їм на щастя, а нам на втіху!

Його заклик зустріло схвальне оглушливе ревище. Нагорі музики знову взялися до кіз, рогів та скрипок і заграли «Зняла королева черевичок, з голови корону зняв король». Дзвоник перестрибував з ноги на ногу, теленькаючи власною короною.

— Чула, хлопці з Водоплину в штанях мають пструга! — зухвало загорлала Аликс Фрей. — Сковорідки він боїться — висне недолуго!

На це пан Марк Дудар кинув у відповідь:

— Чув я, фреївські дівчата по дві брами мають! Сю до шлюбу бережуть, в тую всіх пускають!

Та Аликс негайно знайшлася:

— Ми обидві бережемо для свойого пана! Маєш ти на наші брами чахлого тарана!

Навкруги загримів регіт. Потім Патрек Малістер видерся на стіл і проголосив здравицю за Едмурову однооку рибу.

— Хай живе міцна та довга щука з Водоплину! — вигукнув він.

— Хай він тим вугром вертливим спершу зробить сина! — заволала Вгодована Вальда Болтон з боку Кетлін.

А тоді знову залунав на всі голоси заклик:

— На постіль! На постіль молодих!

Гості з’юрмилися коло помосту — найп’яніші, як завше, лізли наперед. Чоловіки та хлопці оточили Рослін, підняли її у повітря та понесли; діви та матері, що зібралися у палаті, підсмикнули Едмура на ноги й почали шарпати йому одяг. Він реготав, кидав солоні жарти, але Кетлін його не чула за надто гучною музикою. Проте Великоджона вона розчула добре.

— Дайте-но мені цю крихітку! — ревів він, розштовхуючи інших та закидаючи Рослін на одне плече. — Тю, дрібнота, а не дружина! Де на ній м’ясо?!

Кетлін відчула жаль до дівчини. Зазвичай молоді дружини намагалися гідно відповісти на сороміцькі закиди або хоч прикинутися, що поділяють загальні веселощі. Рослін, навпаки, аж заціпеніла від жаху і вчепилася у Великоджона так, наче боялася, що той її кудись викине. «Ще й плаче» — подумала Кетлін, поки дивилася, як пан Марк Дудар стягує один з черевичків молодої. — «Хоч би Едмур був ніжний з бідною дитиною.» Хвацька, бадьора пісня лунала з галереї; королева там саме знімала юпку, а король — сорочку.