Розділ «Борва мечів»

Пан Риман Фрей блимнув очима і запитав:

— Так, пане королю?

— Я сподівався просити Оливара, щоб він повернувся до мене зброєносцем задля походу на північ, — мовив Робб. — Але тут я його не бачу. Невже він на другому бенкеті?

— Оливар? — Пан Риман хитнув головою. — Ні, Оливара немає. Його… немає в замках. Служба.

— Зрозуміло, — вагаючись, відповів Робб, але, судячи з голосу, насправді нічого не зрозумів. Пан Риман, утім, пояснити не зізволив, і король знову підвівся з-за столу. — Дозвольте припросити вас до танку, матінко?

— Дякую за ласку, але ні. — У голові смикало та гуло; танцювати їй зараз хотілося найменше у світі. — Але одна з доньок князя Вальдера, певно ж, охоче складе тобі пару.

— Та напевне, — знітився Робб, упокорившись долі.

Музики грали «Залізні списи», а Великоджон співав «Хвацького хлопака». «Хай би їх якось зазнайомили одне з одним — може б нарешті у лад заспівали.»

Кетлін обернулася до пана Римана.

— Я чула, що один з ваших братів у перших — співець.

— Так, Алесандер. Син Симонда. Аликс — його сестра.

Він підняв кухля у тому напрямку, де згадана Аликс танцювала з Робіном Кремінцем.

— А чи шановний Алесандер співатиме нам сьогодні?

Пан Риман скосив на неї очі.

— Ні, не співатиме. Він — ні. Його тут нема.

Він витер піт з чола і важко зіп’явся на ноги.

— Благаю вибачити, мосьпані. Даруйте красненько.

Кетлін дивилася, як він, хилитаючись, рухається до дверей. Едмур тим часом цілував Рослін та стискав їй руку. В інших місцях трапезної пан Марк Дудар та пан Данвел Фрей грали, хто кого переп’є, Ламаний Лотар розважав пана Гостіна якоюсь побрехенькою, один з молодих Фреїв спритно перекидав у повітрі три кинджали на радість хихотливим дівчатам, а Дзвоник сидів на підлозі та смоктав вино з пальців. Стольники вносили до трапезної велетенські срібні таці зі шматками рожевої та соковитої ягнятини — поки що найзвабливішою стравою за весь час учти. А тим часом Робб вів Дасію Мормонт у танок.

Коли старша дочка пані Мормонт одягала сукню замість кольчуги, то ставала вельми привабливою на вроду. Висока і худорлява, з трохи задовгим обличчям, вона мала гарну привітну посмішку, яка затьмарювала всі вади. Втішно було бачити, що у танку вона рухається так само гарно та спритно, як зі зброєю в навчальному дворі. Кетлін мимоволі замислилася, чи досягла вже пані Мормонт Перешийку. Усіх інших своїх доньок вона забрала з собою, але Дасія — одна з вірних супутниць Робба у битвах — вирішила залишитися при ньому. «Робб має Недів хист — надихати людей на вірність.» Оливар Фрей також швидко прихилився до її сина. Хіба не казав Робб, що Оливар лишився йому вірним навіть після того, як король одружився з Джейною?

Князь Переїзду, що сидів між своїх чорних дубових башт, раптом плеснув у плямисті долоні. Плескіт вийшов такий тихий, що його ледве почули навіть на помості, але пан Аеніс та пан Гостін побачили рух і почали гатити кухлями по столі. До них приєднався Ламаний Лотар, потім Марк Дудар, пан Данвел та пан Раймунд. Скоро своїми кухлями та рогами гатила вже половина гостей, аж доки не помітили музики на галерейці. Сопілки, тулумбаси та скрипки потроху замовкли, і настала тиша.