Розділ «Борва мечів»

— Джофрі одружиться з Маргерією у перший день нового року. Так сталося, що це буде водночас і перший день нового століття. Їхнє весілля стане знаменням початку нового віку в людській історії.

«Віку Ланістерів» — подумав Тиріон.

— От халепа, а в мене саме того дня стільки справ!

— Ти прийшов сюди скаржитися на вбоге помешкання і підпускати дурні жарти? Мені треба писати важливі листи.

— О так, важливі листи. Ви ж інших, певно, і не пишете.

— Одні битви виграють списами та мечами, інші — перами та круками. Звільни мене від своїх дурних звинувачень, Тиріоне. Я відвідував тебе на одрі хвороби так часто, як дозволяв маестер Балабар, коли вже здавалося, що тобі не жити.

Князь переплів пальці й поклав на них підборіддя.

— Чому ти відіслав Балабара?

Тиріон здвигнув плечима.

— Бо маестер Френкен дозволяє мені хоч іноді пролупляти очі від сну.

— Балабар прибув до міста у почті князя Рожвина. Кажуть, він має великий хист до зцілення. Серсея зробила тобі ласку, коли попрохала його наглядати за твоїми ранами. Вона дуже непокоїлася про твоє життя.

«Тобто непокоїлася, що воно досі триває.»

— І мабуть, саме тому багато днів поспіль не відходила від мого ліжка?

— Не кажи дурниць. Серсея мусить облаштувати королівське весілля, мені доводиться дбати про справи війни, а тобі небезпека не загрожує вже зо два тижні. — Князь Тайвин незворушними очима оглянув спотворене обличчя сина. — Рана твоя справді жахлива, мушу визнати. Яке безумство тебе охопило?

— Ворог уже ламав браму міста. Якби вилазку очолив Хайме, ви б хвалили його за звитяги.

— Хайме не такий дурний, щоб посеред битви скинути шолома. Сподіваюся, ти хоч убив того, хто тебе порізав?

— О так, тому мерзотникові вже землі не топтати.

Насправді пана Мандона убив Подрік — штовхнув його у річку, де той пішов на дно під вагою обладунку.

— Мертвий ворог — вічна втіха, — легковажно докинув Тиріон, хоча пан Мандон ворогом йому не був.

Тиріон не знав жодної причини, з якої лицар міг бажати йому смерті. «Він був тільки лялькою в чужих руках, і я, здається, знаю, в чиїх саме. Напевне ж вона наказала йому не випускати мене з битви живим.» Але без доказів князь Тайвин таких звинувачень слухати не буде.