Розділ «Борва мечів»

— Дякую за ласку, ваша милосте. Якщо ці умови є прийнятними… то мене вповноважено запропонувати князеві Таллі руку моєї сестри Рослін, діви шістнадцяти років. Рослін — наймолодша дочка мого вельможного пана батька від пані Бетанії з дому Росбі, їхньої шостої дружини. Юна панна має м’який, покірний норов і неабиякий хист до музики.

Едмур посовався у кріслі.

— Якби ж я міг спершу побачитися…

— Ви побачитеся на весіллі, — коротко відрізав Вальдер Водограй. — Чи може, пан князь вважають за потрібне порахувати їй зуби?

Едмур утримався від спалаху.

— Щодо зубів я охоче покладуся на ваше слово. І все ж я радо подивився б на обличчя нареченої, перш ніж пов’язати з нею своє життя.

— Ви мусите погодитися зараз, мосьпане, — мовив Водограй. — Інакше пан батько відкличуть пропозицію.

Ламаний Лотар знову розвів руками.

— Мій брат каже прямо, як личить воїнові. Але каже щиру правду: пан батько вимагають, аби шлюб було укладено якнайскоріше. Тобто негайно.

— Негайно?!

У Едмурових словах пролунала така зневіра, що в Кетлін мимоволі майнула негідна думка: чи не має її брат наміру розірвати заручення, щойно скінчиться війна.

— А чи не забув князь Вальдер, що ми б’ємося у війні? — різко запитав Брінден Чорноструг.

— Аж ніяк, — відповів Лотар. — Саме тому пан батько наполягають на негайному одруженні. Адже чоловіки гинуть на війні — навіть молоді та дужі. Що станеться з нашим союзом, якщо князь Едмур загине, ще не взявши собі Рослін за дружину? Слід також пам’ятати про батьків вік: їм уже більше як дев’яносто років, і вони непокояться, що можуть не пережити прикрі змагання за престол, які точаться зараз. Велика втіха та спокій оселилися б у їхньому шляхетному серці, якби їхня улюблениця Рослін вийшла заміж перед тим, як боги приберуть пана князя до себе. Вони бажають мати певність, що їхня люба дівчинка матиме могутнього чоловіка, який дбатиме про неї та боронитиме від усякого лиха.

«Ми усі бажаємо, аби князь Вальдер нарешті впокоївся щасливий.» З кожною хвилиною Кетлін дедалі менше подобалося фреївське сватання.

— Але ж мій брат щойно втратив власного батька. Йому потрібен час для належної жалоби за паном князем.

— Рослін — дуже жвава і весела дівчинка, — мовив Лотар. — Вельми вірогідно, що саме її не вистачає князеві Едмуру, аби пережити тяжкий удар долі.

— До того ж пан батько віднедавна зневірилися у довгих заручинах, — додав байстрюк Вальдер Водограй. — Хоч і не знаю, з якого б це дива.

Робб подарував йому холодний погляд.

— Я зрозумів ваш натяк, Водограю. Благаю вибачити нас.

— З волі та ласки вашої милості. — Ламаний Лотар підвівся, і його брат-байстрюк допоміг йому вишкандибати з покою.