Розділ «Борва мечів»

— Жери, що є, або сиди голодний, — мовив чоловік. — Я тобі що, королівський хлібопік? Подивлюся на тебе, як ти кращий спечеш.

— Дивіться, коли хочете. А я спечу, — відповів Мантулик. — Не така вже хитра штука. Ви тісто перемісили, од того і хліб такий твердий.

Він ковтнув ще пива і заходився розповідати про різні види хліба, пирогів, мандриків, тістечок, які він любив і вмів пекти. Ар’я аж очі вирячила.

Раптом навпроти через стіл з’явився Том.

— Куріпко, — мовив він, — або Аріку, або як там тебе насправді. Оце тобі.

Він поклав на стільницю між ними брудний клаптик пергамену.

Ар’я роздивилася його з підозрою.

— Що це таке?

— Це три золоті дракони. Нам потрібні ті коні, що стоять зараз у стайні.

Ар’я сторожко зиркнула на співця.

— Але то наші коні.

— Тобто ви їх самі собі вкрали? Та ні, сорому в тому немає, дівчинко. Війна зробила злодіїв із багатьох чесних людей. — Том постукав пальцем по складеному клаптю. — Я тобі даю добру ціну. По правді, небагато є на світі коней, за яких просять більше.

Мантулик схопив пергамен і розгорнув його.

— Немає тут золота! — пирхнув він голосно. — Тут щось нашкрябано по-писаному, та й годі.

— Еге ж, — кивнув Том, — золота зараз немає, вибачайте. Та після війни ми все віддамо. Маєш моє слово і розписку як вірного слуги престолу.

Ар’я кинула пергамен назад і стала на ноги.

— Ніякі ви не слуги престолу. Ви грабіжники і злодії.

— Якби ти стрічала справжніх грабіжників, то знала б, що ті навіть на папері геть нічого тобі не заплатять. А ми ж не для себе беремо коней, дитино, а на добро держави. Щоб їздити швидше і битися там, де треба битися. За короля. Хіба ти відмовила б королю?

На неї дивилися усі: Сайдакер, велетень Лим, чоловік-корчмар із жовтим обличчям і біготливими очицями. Навіть Шарна стояла у дверях і мружилася в її бік. «Все одно вони заберуть наших коней, хай що я казатиму», — зрозуміла вона. — «Доведеться нам тупати до Водоплину пішки. Якщо тільки…»

— Не треба нам вашого папірця. — Ар’я висмикнула його з Мантуликової долоні. — Беріть коней за того човна, що стоїть коло пришибу. Але ви мусите показати нам, як ним керманити.