Розділ «Борва мечів»

Тиріон також пошукав таємних проходів, бо був певний Павукової здатності з’являтися і зникати непоміченим. Але й тут зазнав поразки.

— А у вашому глеку я знайшов… о ласка божа… воду! — вів далі Тиріон. — Опочивальня тут не більша за домовину, а ліжко у ній… воно справді зроблене з каменю, чи тільки на дотик здається кам’яним?

Варис зачинив двері й заклав їх засувом.

— Мені дошкуляє біль у спині, ласкавий пане. Я краще сплю на твердому.

— А я чомусь гадав, ви маєте шану до м’якої перини.

— Я маю хист дивувати людей. Чи не сердиті ви на мене, часом, за те, що я покинув вас після битви?

— Я вже почав думати про вас як про одного зі своїх родичів. Бо ви вчинили точнісінько як вони.

— Я вчинив так не з неповаги до вас, мій ласкавий пане. Адже нутрощі в мене слабкі, а ваш рубець — таке жахливе видовисько. — Варис перебільшено здригнувся. — Вашого носа мені шкода аж до сліз…

Тиріон роздратовано почухав рубця.

— Можу замовити нового — золотого. Ще й схожого на ваш — щоб винюхував усі таємниці. Чи може, попрохати золотих справ майстра приставити мені такого, як батьків? — Він криво посміхнувся. — Мій вельможний батечко пораються на державі так невтомно, що я ледве знаходжу нагоду їх бачити. А скажіть-но мені: чи правда, що великого маестра Пицеля поновлюють на посаді в малій раді?

— Чистісінька, ласкавий пане.

— Чи маю я дякувати за це моїй милій сестрі?

Пицель завжди був посіпакою Тиріонової сестри Серсеї. Тиріон відібрав у нього уряд, бороду і гідність, а потім кинув до кам’яного мішка.

— О ні, мосьпане, зовсім ні. Дякуйте архімаестрам Старограду — то вони наполягли на поновленні Пицеля. Бо ж тільки Конклав може призначити або звільнити великого маестра Семицарства з посади.

«Старі недоумки» — подумав Тиріон, а вголос мовив:

— Пригадую, що кат Маегора Лютого власною сокирою звільнив аж трьох маестрів… від їхніх голів.

— Цілком вірно, — погодився Варис. — А другий Аегон згодував великого маестра Герардіса своєму драконові.

— От не пощастило — наразі не маю під рукою годящого дракона. Зате міг би вмочити Пицеля у шал-вогонь і підпалити. Як гадаєте, Цитадель не мала б заперечень?

— Чого б це їй заперечувати? Звичай хоч і новіший, але добре відомий. — Євнух захихотів. — На щастя, переміг тверезий розум. Конклав ухвалив звільнення Пицеля з посади і заходився обирати йому наступника. Ретельно розглянувши особи маестра Турквіна, сина линваря, та маестра Еррека, байстрюка заплотного лицаря, і тим показавши на загальне задоволення, що у братстві Цитаделі чесноти пошукача важать більше за його родовід, Конклав дійшов рішення надіслати нам маестра Гормона — уродженого Тирела з Вирію. Щойно ваш вельможний батько почув про це від мене, як почав діяти негайно.

Тиріон знав, що Конклав у Старограді збирається за зачиненими дверми, і його рішення мусять до належного часу зберігатися в таємниці. «Отже, Варис має своїх пташечок і в Цитаделі.»