Коли час лише починався

гарненько за нею і за її братом, чуєш? Він обернувся і подивився в широко розплющені

блакитні очі дівчинки. - Говорить, що наглядатиме. Готовий сперечатися, що на Марсі нічого

подібного не винайшли. Вірно? Вона похитала головою - на Марсі це, мабуть, був такий же

звичайний знак заперечення, як і на Землі, - і йому на мить здалося, що на губах у неї от-от

з'явиться боязка усмішка. Але нічого не відбулося. Ще б трішечки...

- Дійсно, у нас такого немає, містере Карпентер. Він поглянув крізь ковпак на

птеранодонів, що кружляли в небі (він все ще подумки називав їх птеранодонами, хоча тепер

вже знав, що це таке). - А де їх міжпланетний корабель, Марсі? Десь поблизу? Вона ткнула

пальцем вліво. - Онде. Перейти річку, а потім болото. Ми зі Скіпом втекли сьогодні вранці,

коли Фрітад заснув - він чергував біля люка. Вони жахливі сплюхи, завжди сплять, коли

підходить їх черга чергувати. Рано чи пізно Космічна поліція Великого Марса розшукає

корабель і ми вважали, що доти зможемо ховатися. Ми пробралися через болото

і перепливли річку на колоді. Це було... це було просто жахливо - там такі великі змії з

ногами, вони за нами гналися і... Він відчув плечем, що вона знову вся тремтить. - Ну от що,

крихітко, - сказав він.-Лізь швиденько назад до каюти і приготуй що-небудь поїсти собі і

Скіпу. Не знаю, чим ви звикли харчуватися, але навряд чи це що-небудь зовсім несхоже на

те, що є в запасі у нашого Сема. Біля шафи ти побачиш такі квадратні запаяні банки - в них

бутерброди. Вгорі, в холодильнику, високі пляшки, на них намальоване коло з маленьких

зірочок - там лимонад. Відкривай і ті і інші і берися до справи. До речі, раз вже ти цим

займешся, зроби що-небудь і мені - я теж зголоднів. І знову усмішка ледь не розквітла у неї