Розділ «Сливове дерево»

— На формі Стефана є череп із перехрещеними кістками, він належав до підрозділу «Мертва голова». Я бачила, як він вирвав хлопчика з материнських рук і наставив до його скроні пістолет!

Мати Стефана повільно встала, спираючись на синову руку. Вона усміхнулась, і шкіра на сливового кольору щоках натяглась і почервоніла, мов животик новонародженого козеняти.

— Вибачте, дівчино, ви, напевне, сплутали мого сина з кимось іншим, — сказала вона приємним тихим голосом. — Стефан прийшов додому в формі захисного сірого кольору. Він служив у регулярній армії і має нагороди.

— Це правда, — накинулася Каті на Крістін, — він добре послужив батьківщині!

— Точнісінько, як і твій батько, Крістін, — зауважив хтось.

— Значить, він поцупив цю форму в убитого. — Крістін відчула, як кров пульсує у венах. — Він тільки прикидається солдатом вермахту, щоб приховати належність до СС!

Священик рухався проходом у бік Крістін, стиснувши губи в тоненьку лінію.

— Перестань молоти дурниці! — прокричала Каті, намагаючись пройти повз Стефана, та він зупинив її і зашепотів щось на вухо.

— Краще про це забути, — звернувся священик до Крістін. — Тепер ви вдома, і тільки це має значення.

— Війна зачепила кожного, — голосно проказала якась жінка. — Напевно, багато хто був змушений робити таке, чого не хотілося б.

— Треба триматися разом, — додав іще хтось. — Зараз увесь світ ненавидить німців.

Крістін подивилася навколо. Море звернених до неї сердитих облич, губи стиснуто, брови насуплено, жодної ознаки розуміння чи каяття.

— Про що ви говорите? — не втрималася від крику Крістін. Здавалося, кров у жилах уже закипіла й от-от вибухне.

— А що, коли ти помилилася? — поцікавився хтось. — Якщо звинуватила невинну людину?

— Якщо Стефан не винен, нехай розкаже всім, що виробляли есесівці з євреями. — Крістін поглянула на Каті.— Він розказав тобі про це чи також збрехав?

— Він — гарна людина, — відповіла Каті.

Мати Стефана тремтячими пальцями витягла з торбинки сніжно-білу носову хусточку і піднесла до очей.

— Облиште це! — закликали з натовпу.

— Ви навіть уявити собі не можете, що я бачила! — вигукнула Крістін. — Есесівці причетні до страшних злочинів!

Священик, показуючи на Крістін, звернувся до чоловіка, що мав кошлаті брови і котрого дівчина визначила як кандидата № 3. Потенційний есесівець вийшов у прохід і став поруч зі священиком, випнувши груди, готовий до боротьби.