Розділ «Алоїс Ірасек»

«Песиголовці» присвячені найяскравішим сторінкам життя і боротьби відважного чеського племені в найскладнішу і найсуворішу для нього добу.

Білогорська битва, що сталася 8 листопада 1620 року, поклала край незалежності Чехії. Чеська шляхта позбулася своїх маєтків, селяни потрапили під владу німецьких поміщиків. Німецька держава запровадила на території Чехії жорстокі порядки, які забезпечували жорстокий визиск і були позначені безмежним гнобленням. Придушене подвійним, національним і соціальним, гнітом чеське селянство не раз піднімалося на боротьбу з загарбниками. Фактично війни точилися невпинно і охоплювали всю територію Чехії. Серед соціальних заворушень повстання ходів посіло своє місце і мало своє значення в історії національно-визвольної боротьби чеського народу проти німецьких окупантів.

Алоїс Ірасек протиставить визискувачу поміщику Лямінгеру, підтримуваному багнетами і законами німецької держави, сміливого проводиря повстання ходів — Козину.

В образі Козини Алоїс Ірасек втілив хвилюючі прагнення сміливого племені ходів, його безнастанну волю до боротьби, дух нескоримості.

Перед очима читача проходять зворушливі і правдиві картини ходського життя, картини, що висвітлюють визиск і гніт з боку окупантів, читачеві подається барвиста панорама тогочасної боротьби, і все це оповито подихом великої віри в сили народу, в безсмертні ідеали свободи.

Велика пізнавальна сила романа Ірасека «Песиголовці» полягає насамперед в його правдивості. Ця правдивість у висвітленні життя народу, який волю свого краю ставив над усе, мала і має виняткове значення і тепер. Традиції минулого живі і житимуть в серцях волелюбних чехів і словаків. Силу цих традицій добре відчули на собі орди німецьких загарбників, що намагалися поневолити Чехословаччину.

Символічно звучать прикінцеві слова Ірасекової книги:

«Від покоління до покоління йшла про нього (Козину) пам'ять і збережеться вона в гарній Пошумаві, доки в тих краях біля Домажлиць, нам навіки пам'ятних, теж і кров'ю ходською окроплених, буде жити мовою, звичаями та вбранням своїх прадідів вірний рід козацький, нащадки песиголовців».

Пам'ять про хоробрих ходів живе і житиме в серцях патріотів Чехословаччини.

Алоїс Ірасек не помилився. Правдивість слів, сказаних ним наприкінці романа, стверджується життям.

Натан Рибак