Розділ «Частина четверта Ім’я Каїн»

Ведур кивнув.

— Попити — це саме те, що треба, мій хлопче! — сказав він. Здавалося, його зовсім не дивує, що дитина значно вища за нього. — Дуже дякую! А тепер треба негайно подумати… Опівночі Каїн хоче…

У цей момент подзвонили в двері.

— Одну хвилинку! — сказав Йоганнес. — Зараз принесу пити! Спершу відчиню!

У дверях стояла Ліна, яка відсунула його й рішуче пройшла в коридор.

— Так! — розлючено сказала вона. — А тепер розкажи мені принаймні, що це все сьогодні на перерві мало означати! Трішечки магії, думаєш, я дурна? Що ти зробив із Кевіном та його друзяками, що вони тебе тепер панічно бояться?

І раптом Йоганнес відчув неймовірне полегшення. Найбільше в світі йому зараз хотілося її обійняти. Нарешті він може бути абсолютно впевнений, що вона — просто Ліна, а не донька злочинця. Навіть якщо вона й завзята пліткарка.

— Заходь, я тобі покажу! — Він запросив її до своєї кімнати. — Але присягнись, що нікому про це не розповіси!

Ліна покрутила пальцем біля скроні, але раптом стала як вкопана.

— Ой, мамо! — промурмотіла вона, міцно тримаючись за одвірок. — Йоганнесе, мені здається, я зараз зомлію!

Моа захотілась.

— Та ну! — весело крикнула вона, пурхаючи довкола Ліниної голови. — Ми цілком сумирні! Йоганнесе, хіба ми небезпечні?

Ліна заверещала й зблідла.

Йоганнес похитав головою.

— Спочатку я принесу коли, — сказав він.

Антак сидів трохи збоку від інших, коли Йоганнес розповідав Ліні про події минулого тижня.

— Ви ж не подумали, що це Томас! — обурилась Ліна. До гостей вона, очевидно, швидко звикла. — Ти ж знаєш його вже цілу вічність!

Йоганнес зніяковіло знизав плечима.

— У нього була фібула! — промурмотів він.

— Та дивна штука? — запитала Ліна, показуючи на ремінь Моа. — Та він знайшов її у вас на сходах! Не міг мене запитати?