TextBook — Прошу дуже, я ж казала! — задоволено промовила Моа і ледь не впала, приземляючись.
Антак і Ведур лежали на боці, скоцюрбившись, у великій шухляді, яка простягалася на всю довжину шафи. На їхніх сірих обличчях був написаний розпач.
— Ах, Ведуре! — прошепотів Нісс. — Мені так шкода, що ми не знайшли вас швидше!
Але Моа вже відіпхала їх убік.
— Геть звідси! — енергійно сказала вона. — Тільки й умієте, що теревенити! — І простягнула Ведурові руки, щоби допомогти вилізти з шафи.
— О Боже! — застогнав він й одразу сів на килим. — Я сплю чи це насправді?
Нісс обійняв його так міцно, що вони обоє ледь не впали.
— Ведуре! — скрикнув він. — Ясно, що насправді! Ми визволили вас! Нам це вдалося!
Торіл стояв за кілька кроків від відчиненої шафи. Антак не ворушився.
— Ну! — прошепотіла Моа. — Допоможи йому! Він же твій батько!
Антак підняв голову.
— Я навіть не наважуюся подякувати вам, — прошепотів він. — Те, що я вчинив, не вибачають. Як я повернуся в наш край, до нашого народу? Чи мені коли-небудь пробачать? — Він затулив обличчя руками.
— Ах, про це поговоримо пізніше! — нетерпляче сказала Моа. — Я хочу негайно піти звідси геть. Ви двоє, ви вже можете йти?
На сходах Торіл дуже відстав. Як же йому тепер соромно за батька, подумав Йоганнес. І ніхто не може йому допомогти.
— Торіле! — сказав він. — Ти йдеш?
Торіл кивнув.
Удома Моа насамперед ввімкнула телевізор.
— От! — задоволено сказала вона і вляглася на підлогу. — Зараз ви відразу подивитеся щось гарне!
Але Йоганнес забрав у неї з рук пульт.
— Передусім ви, мабуть, хочете їсти, правда? — невпевнено запитав він. Антак і Ведур такі маленькі! Проте вони однозначно були дорослими. — Ви хочете… Ви голодні? Хочете пити?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Медлевінґери» автора Кірстен Бойє на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта Ім’я Каїн“ на сторінці 21. Приємного читання.