TextBook — Варіантів небагато, так? — запитала Ліна, зосереджено дивлячись на воду. Шаленого руху не було, не так, як на вулицях міста, та все одно о цій порі на воді було багато суден.
— Я не маю права помилитися. Якщо я приверну до себе увагу, нас упіймає річкова поліція!
Йоганнес захоплено дивився на неї.
— Я навіть не знав, Ліно, що ти так розумієшся на цьому! — сказав він.
— Авжеж! — промурмотіла Ліна, ведучи баркас попід мостом до пристаней. — Ніхто не має помітити, що судно веде дитина! Тоді всьому кінець. Дай мені картуза.
Йоганнес озирнувся. Біля електрочайника лежав старий моряцький картуз. Він ще ніколи не бачив у ньому Томаса.
— Кльово виглядаєш! — сказав він, захихотівши.
— У цьому мене ніхто не впізнає, — сказала Ліна і натягнула картуза на чоло. — Тепер нам не страшні річкові поліцаї.
Йоганнес подивився на неї.
— Може, було би не так вже погано, якби нас схопила річкова поліція! — схвильовано сказав він. — Я маю на увазі, може, взагалі варто було би поговорити з поліцією! — І потягнувся за мобілкою. — Вони ж можуть знайти Брітту! А потім заарештувати Їделунґа…
— Ти збожеволів! — вигукнула Ліна, скеровуючи «Корделію» на рівні пристаней трохи ліворуч. — І що ж ти їм розкажеш?
— Що Їделунґ викрав Брітту! — крикнув Йоганнес. — І вони почнуть її шукати.
— Гадаєш, вони тобі повірять? — скривилася Ліна. Вона дивилася вперед, не повертаючи до нього голови. — Твоє слово проти його слова! Навіщо він це зробив? Вони ж тебе про це запитають! Що він хотів від неї отримати? Гроші? Брітта ж небагата! Чи ти розкажеш поліції про медлевінґерів? І ти думаєш, вони в це повірять?
— Ми можемо їх показати! — промовив Йоганнес нещасним голосом.
— Так? — перепитала Ліна, пропускаючи лоцманський катер. — А як ти думаєш, що з ними буде потім? Гадаєш, вони зможуть знову спокійно жити в себе внизу? Та це ж буде сенсація! З’їдуться телеканали з цілого світу, вхід розширять і зроблять з нього парк розваг! Не будь таким недоумком!
Йоганнес принишк.
— Ти маєш рацію, ясна річ, — промурмотів він. — Але Брітта…
— Брітту ми зараз заберемо! — сказала Ліна, додавши газу. Баркас мчав мов стріла. — Тут спокійніше. Головне, щоби зараз не приплила якась величезна посудина і не розгойдала нас.
Перший раз вона обернулася до хлопця. «Корделія-2» тримала курс.
— Я скажу тобі, де вона. Небагато варіантів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Медлевінґери» автора Кірстен Бойє на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта Ім’я Каїн“ на сторінці 26. Приємного читання.