Під час археологічних розкопок на початку 1990-х років на території вільного ганзейського міста Гамбурга було знайдено кілька срібних пряжок — так званих фібул, якими люди застібали свій одяг приблизно 2000 років тому, коли ще не було ані ґудзиків, ані блискавок, ані липучок: рівно стільки у цій історії правди.
Один мій знайомий мовознавець не вважає дивним, що люди і медлевінґери можуть порозумітися навіть сьогодні, після того, як колись тисячоліттями жили поряд, — це, звісно, за умови, що ви готові у таке повірити. Проте він висловив великі сумніви у тому, що їхня мова впродовж наступних століть розвивалася так подібно до нашої — аж до стилістичних деталей і манери висловлення. Те ж саме стосується і жестів.
Можу сказати лише, що сама я була не менш здивована, ніж він. Я теж очікувала поважніших відмінностей, передовсім в окремих виразах і зворотах. Але мій подив не перешкодив мені записати цю історію такою, якою вона є. Іноді трапляються речі, що їх науці важко осягнути. Завдання літописця ж — передавати правду такою, якою він її пізнав.
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Медлевінґери» автора Кірстен Бойє на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заключні зауваги“ на сторінці 1. Приємного читання.