Розділ «Частина четверта Ім’я Каїн»

— Самі знаєте, як важко жіночкам дається те паркування! — додала Брітта й на секундочку чарівно усміхнулася. — Я сама винна. Треба ж було мені його туди поставити! — І зазирнула Їделунґові, який збентежено закляк на п’ятачку перед їхніми дверми, просто у вічі.

— Ні, ні, ви зовсім не винні… — промурмотів він. — Ні, це, звісно, наша вина! Вам не треба вибачатися! Мені й самому прикро, що вони поставили вантажівку впритул до будинку!

— Ах! — тільки й мовила Брітта.

— Але я подбаю, щоби вони негайно звільнили проїзд! — пообіцяв Їделунґ, намагаючись водночас втримати в руках коробку. — Ви знаєте, я мав би попрощатися з вами! Але розумієте, я виселяюся дещо поспішно. Якось я тут не прижився. Мені постійно здається, що я маю щось пригадати, але не можу.

— Справді? — запитала Брітта, піднявши одну брову. — Але ви пам’ятаєте про моє авто?

Вона вже зачинила двері.

— Його і справді шкода, — сказала вона. — Він геть розгублений. — Вона витирала голову. — Але знаєш що, Йоганнесе? В мене схоже відчуття, як і в нього. Ніби якийсь такий розмитий спогад, я навіть не можу пояснити! Ні, не так, ніби мені щось наснилося, розумієш? Але водночас сталося насправді!

— Що? — спантеличено перепитав Йоганнес.

— Я пам’ятаю таких маленьких чоловічків! — прошепотіла Брітта, ніби боячись, щоб її ніхто не почув. — У нашій квартирі! Такі істоти заввишки щонайбільше з табуретку! — Вона зітхнула. — І одна з них літала. Схоже на справжній спогад. Але то було вночі, отже це таки був сон. На щастя.

Йоганнес подивився на неї з недовірою.

— Так, на щастя! — промовив він. — А тепер мені треба робити англійську. Для Країдлінґа.

Він майже дійшов до дверей своєї кімнати, як раптом помітив, що Брітта кудись збирається.

— А чого раптом ти йдеш на роботу? — запитав він. — Сьогодні ж понеділок?

Брітта зніяковіла. Здається, вона навіть зашарілася, подумав Йоганнес. Але ж це Брітта! Ні, з нею такого не буває.

— Ні, ні, я йду на зустріч із Томасом, — сказала вона. — Трохи відсвяткуємо початок його курсів підвищення кваліфікації, і взагалі.

— І взагалі? — перепитав Йоганнес і обережно намацав у кишені золоту монету.

Коли Брітта піде, він знову перевірить плиту на подвір’ї. Вона має бути розхитана.