Розділ «Частина третя У пошуках Каїна»

Йоганнес намалював у Бріттиному блокноті для господарських справ, що лежав на кухонному столі, зубчасту лінію, написав «Кевін» і закреслив. «Кевін, Кевін».

Він спересердя видер аркуш з блокнота, зім’яв і жбурнув у смітник. Головне зараз — не втратити зі страху голову.

— Таке от велике смердюче лайно! — сказав Йоганнес.

— То працювати ти ще не можеш? — перепитав Торіл, пильно дивлячись на Йоганнеса.

Йоганнес похитав головою.

— Та не думай про це, — похмуро відказав він. — Дуже мило з твого боку, Торіле, що ти хочеш мені допомогти. Але нічого не вийде, розумієш. Такі от справи. За годину я грошей не дістану.

Торіл зосереджено кивнув.

— Грошей не дістанеш, — промовив він.

— Грошей не дістану! — повторив Йоганнес. — А ґудзиків він не бере.

Торіл помовчав, а тоді смикнув Йоганнеса за холошу.

— А золото? — пошепки спитав він. — Він би взяв золото?

Йоганнес витріщився на приятеля.

— Я ж золотяр, — нагадав Торіл, глянувши вгору. — І це не суперечить правилам.

— Ні, не суперечить! — задоволено викрикнула Моа і знову злетіла. — Зроби йому золото, Торіле, зроби йому золото!

Йоганнес голосно зітхнув.

— Справжнє золото? — прошепотів.

— А як ти думаєш, чому Каїн хоче забрати його до себе? — тріумфально вигукнула Моа і ледь не залетіла в стілець. — Він може зробити тобі абсолютно справжнє людське золото! Як у Сиву Давнину! І тоді цей Кевін ніколи більше вас не заріже.

Йоганнес замислено похитав головою.

— Я навіть не знаю, чи впізнає Кевін справжнє золото, — вголос розмірковував він. — Я би не впізнав.

— Треба спробувати на зуб, — порадив Торіл. — Так люди перевіряли його раніше. Моє золото справжнє, воно м'яке.