TextBook — Я зателефоную власнику! — вигукнула Брітта. — Ви… старий… старий…
— Мамо! — благально мовив Йоганнес.
— Я вже давно це зробив, — запевнив пан Покашиїнський, складаючи лінійку. — Тут буде тераса — і край!
Брітта сиділа на кухонному стільці й калатала ложечкою в горнятку, хоча кава там давно вже вихолола.
— Тоді з’їдемо з квартири! — сердито заговорила вона. — Якщо відтепер тут буде променад для всіх мешканців. Рівненько забетонований, плитами замощений, тоді я забираюся звідсіля геть!
Тут вона спробувала пригубити з горнятка, але гидливо поставила каву назад на стіл.
— Але ж це неможливо! — обережно заговорив Йоганнес.
— Певне, що можливо! — здвигнула плечима Брітта. — Просто про це ніхто ніколи нічого не говорив! І коли ми сюди вселилися, ніхто й ніскілечки не цікавився двором. Пригадуєш, як воно тут усе виглядало? То й добре, що не пам’ятаєш!
— Але ж воно таки не наша власність? — спробував уточнити спантеличений Йоганнес.
Мати продовжувала калатати в чашці.
— Вісім років я викохувала цей садочок! Вісім років жодна свиня ним не цікавилась. І тут приходить цей Покашиїнський і…
Цієї миті в двері подзвонили.
— Відчини! — звеліла Брітта.
Але Ліна вже й сама вибігла в коридорчик. А з-за її спини долинув голос Їделунґа:
— Можна зайти?
— Привіт, Курте! — непривітно кинула Брітта, не зболивши навіть обернутися до гостя. Йоганнеса пересмикнуло. — От лайно!
Їделунґ підійшов до господині й поклав біля її чашки помаду.
— Випало, мабуть, із твоєї сумочки вчора ввечері, — пояснив сусід. — Це ти про того, що там надворі?
— Про Покашиїнського, — кивнула вона.
— Про злочинця! — підморгнув Їделунґ Йоганнесові. — Чи не так?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Медлевінґери» автора Кірстен Бойє на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша З дороги — і в дорогу“ на сторінці 50. Приємного читання.