TextBook — Ти що, моя мати? — обурився Йоганнес. — Та я вже зрозумів: завжди додавай закінчення — ed, за винятком неправильних дієслів. Жодних проблем.
Але він помітив, що йому почало подобатись.
— A to see? І воно ж неправильне!
— Неправильні ти просто мусиш завчити напам’ять! — сказала Ліна.
Цієї миті Брітта розчахнула двері.
— Швидко ходи і подивись! — люто гукнула вона. — Очам своїм не вірю!
І знову зникла в кухні.
Йоганнес перезирнувся з Ліною.
— Що таке? — мовив він.
А тоді отетерів. Чи й справді вчора ввечері він посадив Поллілі назад у клітку? Отой підозрілий рух у пітьмі — чи не Поллілі то була? Невже Брітта щойно помітила, як Поллілі риє свої нори попід тими нещасними трояндовими кущами?
— Тільки не це! — прошепотів він і кинувся до кухні. Брітта стояла у відчинених дверях і дивилася надвір.
«Ні! — подумки заблагав Йоганнес. — Тільки не це! Молю, благаю: тільки не це!»
— Та що ж це таке? — вигукнула Брітта і, в самих шкарпетках, кинулася на подвір’я. Протягом якоїсь миті Йоганнес запитував сам себе, чому це мати так розмовляє з морською свинкою, та враз відчув велике полегшення. На тому невеличкому моріжку стояв навколішки пан Покашиїнський з рулеткою в руці.
— Що це ви тут робите?
Пан Покашиїнський повільно зіп’явся на ноги. До колін йому поприлипали часточки вогкого ґрунту й невеличкі травинки, та він не квапився усе це обтрушувати.
— Тебе це не обходить, — заявив він.
— Як це так? — вигукнула Брітта. — Тут наш садок! Ви не можете так просто…
— Садок належить усім мешканцям будинку, — заперечив пан Покашиїнський. — Я вже стомився повторювати, дівчино. Чи у твоїй угоді про оренду написано щось інше?
— Перестаньте мені тикати! — викрикнула Брітта.
— У твоїй угоді написано щось інше? — повторив пан Покашиїнський і ступив на першу сходинку східців, що вели до підвалу, через який усі мешканці будинку могли ходити на подвір’я. — Ми усунемо цей моріжок і замостимо все плитами. Збудуємо тут терасу, дівчино. Просто неприпустимо, що ти загребла собі все подвір’я!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Медлевінґери» автора Кірстен Бойє на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша З дороги — і в дорогу“ на сторінці 49. Приємного читання.