Розділ «Адальберт Штіфтер Вітіко»

— Буде, пане, як ви кажете, — мовив Бенно і заховав ключик у себе на грудях.

— Високий пане, — знову заговорив Бореш, — чи буде вам до вподоби відкрити інші скриньки?

— До вподоби, високий каштеляне, — відповів Вітіко.

Бореш подав тепер Вітіко другий ключик і мовив:

— Він відмикає темно-коричневу скриньку.

Вітіко відкрив ключиком дуже гарно натерту воском скриньку з темно-коричневого дерева.

У скриньці стояли два срібні джбани і дванадцять срібних келихів. На одному джбані було образ Спасителя, на другому — Діви Марії, а на келихах — зображення дванадцятьох апостолів. І в джбанах, і в келихах стриміли гарненько викладені гілочки з листям.

Бореш подав Вітіко ще один ключик і мовив:

— Він відкриває чорну скриньку.

У чорній скриньці було дванадцять срібних тарілок, не менш мистецьки оздоблених, ніж келихи і джбани.

Бореш подав Вітіко ще один ключик:

— Він відкриває червону скриньку.

У червоній скриньці лежали червоний оксамит, коштовні хутра з чужини і ювелірні прикраси. Вітіко оглянув усі ті речі, а потім погукав до столу Берту, Вентілу, Гільтрут і Бенно, і вони розглядали ті подарунки. Коли вони роздивилися, Вітіко погукав і своїх людей, щоб ті побачили князеві подарунки.

Чоловіки підходили один за одним до столу й милувались подарунками. Потім Вітіко сказав:

— Господь винагородить високого князя за те, що він думає про одного зі своїх незначних людей і його дружину, і Господь винагородить високу княгиню за те, що вона дотримується такої самої думки, що й її чоловік. Я шанобливо приймаю подарунки й доручаю тобі, Борешові, каштеляну замку Гости, в любові та вірності передати подяку, аж поки я сам приїду з дружиною до Праги. Я кажу: слава Владиславу, ясновельможному великому князеві Богемії і Моравії, і слава Ґертруді, ясновельможній великій княгині!

Люди Вітіко повторили те вітання:

— Слава Владиславу, ясновельможному великому князеві Богемії і Моравії, і слава Ґертруді, ясновельможній великій княгині!

Тепер уже підвелася Берта:

— Оскільки високий князь і висока княгиня вшанували мого чоловіка й назвали мене, як і в нас, у німецькій землі, князі вшановують своїх людей та їхніх дружин, то я прошу тебе, Бореше, каштеляне замку Гости, передати мою подяку ясновельможному князеві і ясновельможній княгині, аж поки я сама приїду з чоловіком до Праги. І я кажу, як і мій чоловік: слава Владиславу, високому князеві Богемії і Моравії, і слава Ґертруді, високій княгині!

Вентіла, Гільтрут, Бенно і люди Вітіко закричали: