TextBook Зорка стояла геть червона, неначе її обдали гарячим паром. Вуха й щоки палали від сорому. Краще вихователька вдарила б її, аніж ганити отак перед усіма.
«Нарвала Даринці квітів, називається, — зі смутком подумала вона. — А все через цього Сашка. Навіщо поліз? Крем-брюле бридкущий!»
— Зараз же вибачись перед Сашком!
Образа з новою силою запаморочила Зорці голову.
— Не буду! — закричала вона.— Нізащо в світі!
Розділ 11. А ти відчайдушна
Зорка стояла на свіжоотесаній колоді біля водокачки. Колода була гладенька, тепла й липла до босих ніг. На зрізі її жовтіли бурштинові сльозинки.
Водокачка височіла на глиняному пагорбі. По один бік водокачки станція. Долі кам'яна, вгорі дерев'яна, з різьбленими блакитними лиштвами.
Крізь грубе, по-осінньому сонне листя тополь цідилися сонячні промені, грали зайчиками на закіптюжених стінах.
Станція гула людськими голосами. Дзвеніла ударами дзвону. Чекала, коли загуркоче земля розпеченим металом і понесе в різні боки поїзди.
А над станцією, пересилюючи всі звуки, лунали динаміки:
«...Фашистські бандити рвуться до столиці, до міста, яке дороге серцю кожної радянської людини. Над червоною столицею нависла загроза.
Не допустимо ворога до Москви! Битимемося вперто, жорстоко, до останньої краплі крові за нашу рідну Москву!»
Зорчин ешелон стояв на другій колії. На першій простяглися платформи. Під зеленим брезентом причаїлися танки.
На бортах платформ сиділи танкісти в новеньких синіх комбінезонах і похмуро слухали радіо.
А ще далі, на запасній колії, розвантажувався товарняк. По похилих дошках із дверей вагонів гримотіли на землю залізні діжки, з'їжджали дерев'яні ящики з незрозумілим написом «Не кантувати».
Вітер змішував степові пахощі з чадом паровозних топок, бензину і пропеченого сонцем заліза. Здавалося, навіть квіти в палісаднику біля станції пахнуть гаром.
З другого боку водокачки вирував базар. Тут панували ситі пахощі.
Зорка дивилася на молоко, як зачарована.
На всіх станціях були базари. І на кожній станції Зорка вертілася коло прилавків, ризикуючи відстати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зорчина пісня» автора Браун Жанна на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 37. Приємного читання.