Розділ XXXIX

– І справді — навіщо? — весело сказав репортер, хоч почав уже стурбовано поглядати на двері.

— Але ж у тому, що він написав, нема ні слова правди, ані слова, — зауважив Мартін, звертаючись виключно до Брісендена.

— Це все було подано в загальних рисах, ви ж розумієте, — зважився докинути репортер. — І для вас це чудова реклама. Ось що важливо. Це піде вам на користь.

— Чуєте, Мартіне? Це чудова реклама, — урочисто промовив Брісенден.

– І це, бачте, піде мені на користь, — додав Мартін.

— Дозвольте записати, містере Ідене, де ви народилися? — почав репортер, прибираючи уважливого вигляду.

— Він навіть нічого не записує, — сказав Брісенден. — Він і так усе пам'ятає.

— Мені це не потрібно, — пояснив репортер, силкуючись не показати неспокою. — Добрий репортер ніколи не записує.

— Ви й учора не записували? — спитав Брісенден. Але він не відзначався довготерплячістю і раптом скипів:

— Слухайте, Мартіне, якщо ви йому зараз не всиплете, то всиплю я. Помру, але всиплю!

— Мабуть, буде досить відшмагати? — поцікавився Мартін.

Брісенден подумав і кивнув головою.

Ще мить, і Мартін затис між колін голову репортера.

— Тільки не кусатися, — застеріг Мартін, — а то так і розквашу ваше гарненьке личко, хоч і жаль буде.

Мартінова рука стала швидко й мірно підніматися й опускатися. Репортерисько виривався, лаявся, звивався в'юном, але кусатись не наважувався. Брісенден поважно дивився на кару і раптом так запалився, що схопив порожню пляшку й гукнув:

— Дайте мені хоч разочок ударити його.

— Більше не можу, — нарешті промовив Мартін. — Рука заніміла.

Він підняв молодика й посадив на ліжку.

— Вас заарештують за це! — крикнув той, утираючи сльози хлоп'ячого обурення, що котилися по його розгарячених щоках. — Це вам так не минеться! Побачите!

— Бідний красунчик, — сказав Мартін. — Він і гадки не має, що зійшов на манівці. Оббріхувати ближнього, як це він зробив, нечесно, неблагородно, не личить мужчині, а він того не розуміє.