Розділ «Життя, присвячене етології»

Пісня залізних штахет. Життя, присвячене етології [Всесвіт]

— Щастям, юначе, щастям. Бо, лежачи в лікарні, я познайомився з медичною, сестрою, — шведкою, звичайно, оскільки йдеться про шведську лікарню, — яка одним своїм поглядом могла вилікувати найтяжчий параліч. То була любов з першого погляду і взаємна, а ще більше вона зміцніла, коли за кілька тижнів мені довелося повернутись до цієї клініки з приводу кількох переломів, які я дістав, звалившись з іншого даху.

— Ви знову стежили за котом?

— Почасти. Я видерся туди також, щоб посигналити моїй сестрі милосердя. То був дах будинку, що стояв якраз напроти клініки. Коротше кажучи, ми з нею одружилися і були раді-радісінькі.

— Дружина ваша теж цікавиться етологією?

— Ще й як цікавиться! Саме вона умовила мене облишити котів і зосередитись на іншому об'єкті, з менш акробатичними звичками. Я попросив, щоб вона сама обрала такий об’єкт. Добре поміркувавши, вона сказала мені, що куди доцільніше зайнятись ялинами, ніж котами. Вам відомо, що етологія вивчає також звички та поведінку рослин?

— Я здогадувався про це, але мовчав зі страху помилитися. Нам, журналістам, властива певна соромливість...

— Ми з дружиною поїхали до Швейцарії, де університет найняв для нас будиночок-шале серед гір. Я ще не сказав вам, що з самого початку мої дослідження фінансує наш достославний Атенеум? Адміністрація також придбала для нас два чудові шезлонги, які ми поставили в затінку і до того ж у захистку од північного вітру, навпроти двох розкішних екземплярів ялини заввишки в сорок метрів і три сантиметри, зі стовбурами, вкритими, як і належить, попелястою, порепаною корою. Гілки були майже горизонтальні, кільчасті. Досить пласкі голки трохи звужувались до черешків, були затуплені на кінчиках (щоб не кололися), а на їхній нижній поверхні проступали дві білі лінії, охоплюючи з обох боків прожилки. За нашими тривалими спостереженнями (не без допомоги свіжого пива), плоди тих дерев являють собою шишки у вертикальній позиції, циліндрично-довгастої форми, завдовжки десь сантиметрів п’ятнадцять удень (уночі, на жаль, ми не могли за ними простежити), покриті лускою, що облітає, і з трикутними крилатими насінинками. Розумієте? Крилатими! Чудеса.

— Та ще й трикутними...

— Саме так. У Швейцарії ми затрималися на сім місяців, зуживши три пари шезлонгів і чимало ящиків пива. Моя дружина, проте, поступово дійшла висновку, що життя наше надто сидяче. Їй закортіло подорожувати. Ми подалися до Африки досліджувати баобаб, крона якого мала в діаметрі п’ятдесят метрів, отже, не було потреби непокоїти себе пересуванням шезлонгів протягом дня, щоб, бува, не дістати сонячного удару. Ви ж знаєте, яке то сонце в тропіках. Із Швеції нам регулярно надсилали шезлонги й пиво. Але тамтешній клімат виявився шкідливим для моєї дружини. Знаєте, повітря в савані... А потім ще комахи, які падали в пиво й тонули там... Отож невдовзі моїй дружині знову захотілось до Європи. Власне кажучи, це завдяки їй я зробив своє найфундаментальніше відкриття, перед яким мої попередні експерименти здаються тільки навчально-тренувальними вправами, як ото гами для тих, хто вчиться грати на фортепіано. Я міркував так: якщо етологія може знаходити свій об’єкт не лише в тваринному світі, а й у, світі рослин, не втрачаючи ані на йоту своєї корисності, то, мабуть, вона може активно втручатись і в інші сфери, обираючи для вивчення не тільки менш акробатичні і стресонебезпечні об’єкти, ніж, скажімо, коти, а й такі, що не приваблюють хмари тропічних комах, як-от баобаб.

— І тоді вам спало на думку дослідити звички і поведінку дзвіниці Джотто?

— Атож, саме тоді. Йдеться, звичайно, про серйозне наукове дослідження, яке фінансує Упсальський університет і якому сприяє його величність король Швеції.

— Чи не розповісте ви мені докладніше про це дослідження?

— По-перше, надзвичайно важливо, щоб об’єкт не здогадувався, що його спостерігають. Якщо йдеться про тварин, то дослідник будує в лісі курінь і вдає з себе мандрівника на привалі. У випадку з деревами вчений має поводитись як турист на прогулянці або екскурсії, що зупинився в затінку подихати свіжим повітрям. Усе треба робити так, щоб захопити об’єкт у його найприроднішій поведінці, ви розумієте? Маючи справу із дзвіницею Джотто, я визнав за доцільне вдати з себе клієнта цього кафе, де таке чудове пиво і такі зручні крісла. Отут я й сиджу. Дзвіниця ні про що не здогадується, а я пильно стежу за нею. Для контролю своїх спостережень я ще й придбав гарний путівник по Флоренції.

— Дуже цікаво. Як я розумію, це вперше в історії науки етолог вирішив зайнятися вивченням поведінки дзвіниці?

— Саме так, синьйоре, уперше. Після загальних спостережень учений переходить до експерименту. Як вам відомо, досить, наприклад, змінити чайці колір пір’я навколо ока, й інші представники цього ж виду вже не визнаватимуть її за свою. Отож я ставлю питання так: якщо ми перефарбуємо дзвіницю навколо верхнього отвору, то чи інші дзвіниці вважатимуть дзвіницю Джотто представником свого сімейства?

— Надзвичайно цікаво! І які ж наслідки експерименту?

— Ніяких. Бо його так і не здійснено. Мер не дозволив перефарбувати вказану ділянку. А ще кажуть, ніби комуністи сприяють наукам... Та нічого не вдієш. Тоді я перейшов (розумієте, це тільки так говориться «перейшов», а насправді я постійно перебуваю тут і п’ю пиво) до вивчення ігор. Візьмімо тварин, для них гра — життєва необхідність. Тільки через гру кошеня навчається ловити мишей, тигриця — ласувати мисливцями, а скорпіон — разити ворогів своїм отруйним хвостом.

— Вибачайте, професоре, чи не хочете ви сказати, що дзвіниця Джотто теж... грається? Ловить мишей?

— Здається, кілька мишей вона таки спіймала. Вони там бігають у ній, як розповів мені один паламар. На жаль, дзвіниця Джотто стара — ви ж бо знаєте, їй уже чимало століть. Може, вона й гралась у дитинстві — тоді, мабуть, і спіймала мишей, чиї нащадки бігають десь у комірчині під сходами. Але тепер вона вже не грається. Принаймні в такий спосіб. Проте й старі люблять деякі ігри, хіба не так? Вони грають у карти, у доміно, в лото. Чи дзвіниця Джотто схильна до подібних розваг? А може, вона розкладає пасьянс? Розгадує кросворди?..

Професор Бергман дивився на мене так, начебто чекав відповіді на свої запитання. Щоб уникнути цього допиту, я став припалювати сигарету. Та він уже вів далі, говорячи ніби сам до себе:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пісня залізних штахет. Життя, присвячене етології [Всесвіт]» автора Джанні Родарі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Життя, присвячене етології“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи