Розділ «Протистояння Книга III»

Вона запечатала йому очі.

Завмерла над його лобом — і Ларрі почув, як Ральф раз у раз повторює ті самі слова — і Ларрі долучився до Ральфа в цій молитві.

— Не буду боятися злого… не буду боятися злого… не буду боятися злого…

Вогняна куля з обличчя Вітні перекотилася вище — і гаряче запахло паленим волоссям. Покотилася до його потилиці, лишаючи за собою гротескний голий слід. Вітні похитнувся і впав, на щастя, долілиць.

Натовп видав довге, з присвистом: «А-а-ах-х…» Так люди реагують на особливо гарний феєрверк на День незалежності. Тепер синя вогняна куля висіла в повітрі, вона побільшала, на неї неможливо було дивитися, не мружачись. Темний чоловік показав на неї — і вона поволі рушила в бік юрби. Ті, хто був у передніх рядах, — серед них і бліда, немов збиране молоко, Дженні Енґстрьом — відсахнулися.

Громовим голосом, Флеґґ спитав їх.

— Чи є тут ще хтось, не згодний з моїм вироком? Коли є, нехай скаже зараз!

Відповіддю на це стала мертва тиша.

Флеґґ, здається, був задоволений.

— Отже…

Раптом обличчя почали відвертатися від нього. Юрбою прокотився здивований гомін, потім бубоніння. Флеґґа це, здається, заскочило зненацька. Тепер люди в натовпі почали вигукувати, і слова важко було розібрати, у них чулося здивування, сум’яття. Вогняна куля невпевнено крутилася й підскакувала.

До вух Ларрі долинуло гудіння електричного мотора. І знову він почув, як з вуст у вуста передається химерне прізвисько, нерозбірливе, неоднослівне: Чувак… Сміттєбак… Бачок…

Хтось рухався крізь натовп, немов у відповідь на суворе питання темного чоловіка.

——

Флеґґ відчув, як камери його серця сповнюються жахом. То був жах перед невідомим, неочікуваним. Він передбачив усе — навіть дурний імпровізований спіч Вітні. Він передбачив усе, крім цього. Натовп — його натовп — розступався, відходив назад. Почувся зойк — високий, гучний, пронизливий. Хтось відірвався від усіх і побіг. Потім ще один. І тут юрба, яка вже була емоційно заведена, розсипалася й кинулась навтьоки.

— Стояти! — на весь голос закричав Флеґґ, але безрезультатно. Натовп перетворився на сильний вітер, і спинити такий вітер не було до снаги навіть темному чоловікові.

Страшний, безсилий гнів здійнявся в ньому, додаючись до страху, утворюючи якусь нову, летючу суміш. Усе знову пішло не так. В останню мить щось чомусь пішло не так, як із тим старим юристом в Ореґоні, з жінкою, яка перерізала собі горло в розбитому вікні… і Надін… Надін, яка полетіла…

Вони мчали геть на всі чотири боки, топчучи газони перед «Ґранд-готелем», на той бік вулиці, до Стрипу. Вони уздріли останнього гостя, який прибув, наче моторошне видіння зі страшної казки. Може, їм відкрився жаский лик якогось остаточного воздання.

І вони побачили, що везе їм той, хто повернувся з мандрів.

Коли юрба розбіглася, Рендалл Флеґґ теж це побачив, побачив і Ларрі, і Ральф, і застиглий на місці Ллойд Генрейд, який і досі стискав у руках розірваний папір із вироком.