Розділ без назви (1)

Сміттєбак промовив єдине, що спало йому на думку:

— Мені подобається ваша машина.

І він угадав. Можливо, інших правильних відповідей не існувало. П’ять хвилин по тому Сміттєбак уже сидів на пасажирському місці, а Пацан розганяв купе-двійку до стандартної швидкості — на його думку, цей стандарт був десь у районі дев’яноста п’яти[25]. Велосипед, який Сміттєбак підібрав у західному Іллінойсі, став лише цяткою на горизонті.

Чувак-Сміттєбак висловив несміливе припущення, що коли вони натраплять на затор на дорозі, на такій швидкості Пацан не зможе вчасно загальмувати. Насправді, їм уже трапилося кілька розбитих машин, та Пацан оминув їх, не збавляючи швидкості та не зважаючи на верескливий протест шин.

— Гей, хлопче, — мовив Пацан, — у мене рефлекси клац-клац. Час розраховую на раз-два-с. Долька секунди — кермоу вже круть-круть. Віриш чи нє?

— Так, сер, — кволо озвався Сміттєбак.

Він почувався так, наче розворушив зміїне гніздо.

— А ти нічоу так хлоп’як, — сказав Пацан своєю дивною, протяжною говіркою.

Його лялькові очі витріщалися на блискучу від спеки дорогу, вчепившись руками за флуоресцентно-помаранчеве кермо. На дзеркальці заднього огляду розгойдувалися й підскакували великі гральні кості з маленькими черепами замість чорних цяток.

— Ану вхопи-но нам пивасу із заднього сідала.

Там лежала упаковка «Курсу». Пиво було теплим, і Чувак-Сміттєбак ненавидів пиво, та він хутенько випив бляшанку і сказав, яке ж воно добре.

— Гей, хлопче, є тіко одне пиво, і це «Курс». Якби міг — сцяв би «Курсом». Віриш у цю хуйню-муйню?

Сміттєбак сказав, що так, дійсно вірить у цю хуйню-муйню.

— Мене звать Пацаном. Сам ото з Шеверпорта, штат Лузьяна. Знаш шо? Оця-от тварюка виграла в усіх крутих автовиставках Півдня. Віриш у цю хуйню-муйню?

Чувак-Сміттєбак сказав, що так, вірить, і взяв собі ще одне тепле пиво — найкраще рішення за таких обставин.

— А тя як звать, хлопче?

— Чувак-Сміттєбак.

— Шо-шо? — на одну мить ті мертві лялькові очі пронизали лице Сміттєбака. — Кпиш з мене, хлопче? Ніхто не сміє кпити з Пацана. Віриш у цю хуйню-муйню?

— Вірю, чесно, — сказав Сміттєбак, — але так мене прозвали. За те, що я раніше розпалював вогнища в сміттєвих баках, поштових скриньках і всьому такому. Якось я спалив пенсійний чек бабці на прізвище Семпл. За це мене відправили до буцегарні. А ще я спалив методистську церкву в Повтенвіллі, штат Індіана.

— Татишо! — Пацан був приємно вражений. — Хлопче, а ти навіжений, як щур у сральні. Та все пучком. Люблю навіжених. Я й сам нарваний. Дах з башні геть на хуй упиздував. Чувак-Сміттєбак, кажеш? Круто. Пасуєм, як два черевики. Їбаттьоговдишло Пацан і Чувак, насравма, Сміттєбак. Клешню, Сміттєбаче.