Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Зачекай, синку; він твій водний брат.

Бен спокійно промовив:

— Знаю — і я теж його люблю. Якщо я коли-небудь вирішу стати геєм, Майк стане моїм єдиним. Проте є й інші причини, чому я зрозумів їхнє самовдоволення саме так.

Джубал пильно дивився на свою склянку.

— Можливо, вони просто сподіваються. Бене, здається мені, що твоє ім'я могло б бути у переліку навіть з більшою ймовірністю, ніж Майкове. Так?

— Джубале, ти збожеволів!

— Охолонь. Ніхто не намагається змусити тебе одружитися. Обіцяю — хоча я ще навіть не перефарбував свою рушницю в білий колір. Я не такий цікавий — і ніколи не тримаю свічку над тими, хто тут живе, і це правда. Тож — о, допоможіть мені Мільярди імен Бога, — повір: я не суну носа у справи інших людей. Тим не менше я міг збожеволіти, але це «найменша з гіпотез»: протягом останніх кількох років у мене нормальний слух та зір... І, якщо крізь мій будинок пройде парад із духовим оркестром, я помічу це так чи інакше. Тому питання: ти спав під цим дахом десятки разів. Чи спав ти хоча б одну ніч сам?

— Ох ти ж і негідник! Гм... Я спав один у першу ніч, коли опинився тут.

— Напевно, в Дорказ не було апетиту. Ні, згадав — у ту ніч ти був під снодійним. Тоді ти був моїм пацієнтом; це не рахується. Якась інша ніч? Хоча б одна?

— Твоє питання недоречне і неввічливе, тож я не братиму його до уваги.

— Це, на мою думку, адекватна відповідь. Проте, будь ласка, занотуй собі, що нові спальні розташовані якомога далі від моєї. Бо звукоізоляція ніколи не буває ідеальною.

— Джубале, мені здається, що твоє ім'я, ймовірно, може бути значно вище у цьому переліку, ніж моє.

— Що?

— Я вже не згадую про Ларрі та Дюка. Але, Джубале, майже кожен, хто знає тебе, припускає, що ти тримаєш найпрекрасніший гарем, відколи Султан відійшов від справ. О, не зрозумій мене неправильно — вони заздрять тобі. Проте також вважають хтивим старим козлом.

Джубал постукав по поручню свого крісла перед тим, як відповісти.

— Бене, зазвичай я не маю нічого проти того, щоб мене легковажно пестили молодиці. Я підтримую це, ти ж знаєш. Та в деяких питаннях я наполягаю, щоб до мого віку ставилися з повагою. І це — якраз той випадок.

— Вибач, — стримано сказав Бен, — я думав, що коли для тебе нормально розглядати з усіх боків моє сексуальне життя, то ти не заперечуватимеш, якщо я буду відвертий навзаєм.

— Ні, ні, ні, Бене! Ти неправильно мене зрозумів. Твоє питання було очікуване, а побічні коментарі — не більші від тих, що я просив. Я маю на увазі, що я вимагав від дівчат, щоб вони поводилися зі мною з повагою в цьому питанні.

— О...

— Я, як ти й вказав, старий — дуже старий. Між нами кажучи, я щасливий сказати, що й досі хтивий. Проте моя хтивість не керує мною, і я не козел. Я надаю перевагу гідності та повазі, щоб гарно провести час — яким, повір мені, я вже достатньо насолодився, тому не потребую повтору. Бене, чоловік у моєму віці, який виглядає як нещасний холостяк у його найбільш депресивному стані, може достатньо привабити молоду дівчину, щоб переспати з нею, — і, можливо, похвалитися цим, і подякувати їй за комплімент. Хоча я можу й помилятися, вона це може зробити лише через три причини: перша — гроші, друга — еквівалент грошей за умовами заповіту та спільна власність, а ще... Зачекай: пауза для питання: чи можеш ти уявити будь-яку з цих трьох дівчат, — цих чотирьох, бо дозволь мені зарахувати сюди й Джилл, — які сплять з чоловіком, навіть молодим та вродливим, з цієї причини?