Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Ні. Але у мене є цілий набір свіжих неприємностей, — Бен гмикнув. — Гадаю, що мені не слід було сюди приходити. Не варто обтяжувати тебе ними. Не впевнений, що взагалі можу про це говорити.

— Добре. Проте поки ти тут, можеш послухати про мої проблеми.

— У тебе є проблеми? Джубале, я завжди думав, що ти — один з тих людей, хто може всіх обіграти шістьма способами, починаючи від нуля.

— Якось згодом мені треба буде розповісти тобі про своє подружнє життя... Але — так, зараз у мене неприємності. Деякі з них очевидні. Дюк звільнився — ти знаєш про це чи ні?

— Так, знаю.

— Ларрі — чудовий садівник, але половина пристроїв, що підтримують цю хижу, скоро розваляться на шматки. І я не знаю, як зможу знайти заміну Дюку. Хороших механіків широкого профілю дуже мало... А таких, які змогли б влитися у цю сім'ю, стати членом родини в усіх розуміннях, — взагалі не існує. Я обійшов усіх майстрів у цьому місті; кожен візит — це хвилювання; всі вони — злодії в серці своїм, а більшість з них не вміють користуватися викруткою так, щоб не порізатися. Чого я теж не вмію. Тож мені треба наймана допомога. Або, Боже борони, доведеться переїхати назад у місто.

— Моє серце болить за тебе, Джубале.

— Не треба сарказму — це лише початок. Механіки та садівники потрібні, але гостро необхідні найперше секретарки. Двоє з моїх — вагітні, а одна ще й виходить заміж.

Кекстон здавався дуже здивованим.

Джубал почав бурчати:

— О, я не розказую тобі казочки після школи; вони такі задоволені собою, що все це не є таємницею. Без сумніву, вони на мене образилися, тому що я повів тебе нагору, не давши їм часу похвалитися. Тож будь джентльменом і вдай здивування, коли вони тобі про це розкажуть.

— Гм... А котра з них виходить заміж?

— Хіба це не очевидно? Щасливець — той улесливий біженець з піщаної бурі, наш почесний водний брат Стінкі Махмуд. Я рішуче сказав йому, що вони мають жити тут, поки перебуватимуть у цій країні. Покидьок просто засміявся і сказав — а як же іще, вказавши на те, що я запросив його жити тут вже дуже давно, — Джубал фиркнув. — Хіба було б так погано, якби він просто це зробив? Я міг би навіть знайти їй якусь роботу. Можливо.

— Напевно, так і було б. Вона любить працювати. А інші дві — вагітні?

— Абсолютно точно. Я освіжив свої знання в акушерській справі, тому що вони обоє збираються народжувати вдома. А як же це завадить моїм звичкам у роботі! Це гірше, ніж кошенята. Проте чому ти припускаєш, що жодна з тих двох з розпухлим животиком не є нареченою?

— О... Гадаю, що це тому, що я вважаю Стінкі більш традиційним, щоб... Чи, можливо, завбачливішим.

— Стінкі не давали б права голосу. Бене, у вісімдесятих чи дев'яностих роках я мав з цим справу, намагаючись обійти ницість їхніх звивистих маленьких мізків. Але єдине, що я точно дізнався про жінок, — так це те, що коли дівчина збирається, то вона збирається. Все, що може зробити чоловік — так це прийняти неминуче.

Бен із сумом думав про ті часи, коли йому доводилося вертітися, як білка в колесі, — та інші часи, коли він був недостатньо швидким.

— Так, ти маєш рацію. Що ж, котра з них одружується, чи вагітна, чи що там іще? Міріам? Анна?

— Зачекай, я не казав, що наречена вагітна... І у будь-якому разі, ти, здається, припускаєш, що Дорказ — це майбутня наречена. Не туди дивишся. Це Міріам вивчає арабську як божевільна — і вона з цим впорається.