Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Можливо, й так. Я дістався вершини і приземлився, — ніяких спроб схопитися за щось, жодних сіток безпеки, якщо чесно, я теж не бачив. Через безліч дверей я пройшов у величезну вітальню. Величезну! Дуже дивно обставлену, — радше аскетично. Джубале, є люди, які вважають твоє домашнє господарство дивним.

— Навіть уявити не можу чому. Лише просто й зручно.

— Що ж, твоє ménage[72] — це Завершальна Школа Тітоньки Джейнс для Очищення Юних Леді, принаймні порівняно з вибриками Майка. Щойно зайшовши, я вже побачив перше, чому не повірив. Крихітка, татуйована від підборіддя до кінчиків пальців на ногах, геть зовсім неприкрита. Чорт, навіть домашнього фігового листочка — на ній були лише татуювання, скрізь! Фантастика!

Джубал тихо промовив:

— Ти — селюк з великого міста, Бене. Знав я якось одну татуйовану леді. Дуже мила дівчина. Сильна у певному значенні. Проте солодка.

— Що ж... — припустив Бен, — я розповідаю тобі перші враження. Ця дівуля теж дуже мила — щойно ти звикнеш до її живописного оформлення і ще того факту, що з нею поряд зазвичай є жива змія.

Джубал похитав головою:

— Мені цікаво, чи є хоч один шанс, що це та сама жінка. У наші часи рідко коли зустрінеш повністю татуйовану жінку. Проте леді, яку я знав — десь років тридцять тому, — була б застарою зараз для того, щоб це була вона. Гадаю, до того ж вона надто сильно боялася змій — до межі пристойного. Хоча мені самому подобаються змії... З нетерпінням чекаю на зустріч з твоїм другом. Сподіваюся на неї.

— Побачиш, коли навідаєш Майка. Вона — хтось на кшталт мажордома для нього. І жриці, якщо ти пробачиш мені це слово. Патриція — але її називають «Пат» чи «Патті».

— О так! Джилл говорила про неї... І вона дуже її поважає. Хоча ніколи не згадувала про тату. Може, не думала, що це важливо. Чи, можливо, — що це не моє діло.

— Але вона якраз віку твоєї подруги, принаймні за її словами. Коли я сказав «крихітка», то знову ж таки описував перше враження. Вона виглядає на двадцять, проте стверджує, що її найстаршій дитині вже більше. У будь-якому разі вона вийшла, щоб зустріти мене, прикрашена лише широкою посмішкою, обвила мене руками й поцілувала. «Ти Бен, я знаю. Ласкаво просимо, брате! Я принесу тобі води!»

— Ти знаєш мене, Джубале. Я роками був газетним гульвісою — й навіть більше. Проте мене ніколи не цілувала абсолютно дивна крихітка, одягнена лише в тату... Яка вирішила бути такою ж дружньою та ніжною, як цуценя коллі. Я розгубився.

— Бідний Бен. Серце кров'ю обливається.

— Прокляття, ти почувався б так само.

— Ні. Згадай: я вже зустрічав одну татуйовану леді. Вони відчувають, що повністю одягнені в ті тату, й радше опираються тому, щоб вбратись в одяг. Чи, щонайменше, саме так було з моєю подругою Салако. Вона була японкою. Та зазвичай японці не так зациклені на тілі, як ми.

— Що ж, — відповів Бен, — Пат точно не зациклена на тілі, — лише на тату. Вона хоче, щоб після її смерті з неї зробити опудало і виставили напоказ — голою, як данину Джорджу.

— «Джорджу»?

— Вибач. Її чоловікові. Покійному, на моє щастя... Хоча вона говорила про нього так, наче він просто вийшов за пивом. Пат поводилася так, наче у будь-який момент була готова до пробного показу. Проте, перш за все, вона — леді... І вона не залишила мене розгубленим...

Розділ 31

Патриція обійняла Бена Кекстона й подарувала рішучий поцілунок братерства ще до того, як він зрозумів, хто на нього налетів. Вона відразу ж відчула його зніяковіння й здивувалася, тому що Майкл казав їй чекати на Бена, подумки показував його обличчя, пояснював, що Бен був братом з усією повнотою Внутрішнього Гнізда, — і їй було відомо, що для Джилл дорожчим за Бена був тільки Майк... Який завжди неодмінно був першим, оскільки Майк — це ключ і джерело всіх їхніх знань про воду життя.