Розділ «Чужинець на чужій землі»

Міс Доун Ардент не відчувала, що на неї дивляться. Зміїний танець потягнув її за собою.

Чоловік на сцені підняв обидві руки; у величезній печері стало тихше. Несподівано він опустив руки.

— Хто щасливий?

— МИ ЩАСЛИВІ!

— Чому?

— БОГ... ЛЮБИТЬ НАС!

— Звідки ви знаєте?

— ФОСТЕР НАМ СКАЗАВ!

Він опустився на коліна, підняв стиснутий кулак.

— Послухаймо, як лев ГАРЧИТЬ!

Прихожани гарчали, кричали, верещали, поки він керував шумом, використовуючи власний кулак, мов диригент — паличку, збільшуючи гучність, зменшуючи її, стискаючи кулак для беззвучного гарчання, яке потім несподівано виводив у крещендо, що змушувало їх балкон тремтіти. Майк відчував цей ритм на собі, купався в ньому з таким болісним захватом, що боявся, що це зараз змусить його піти. Проте Джилл сказала йому, щоб він більше ніколи такого не робив — хіба що на самоті у своїй кімнаті; тож він контролював себе і дозволяв хвилям його омивати.

Чоловік підвівся.

— Наш перший гімн, — жваво сказав він, — за підтримки пекарні «Манна», творців Янгольського Хліба, паляниць любові з усміхненим обличчям нашого Верховного Єпископа на кожній упаковці та з цінним преміальним купоном, який можна отоварити у найближчій до вас Церкві Нового Одкровення. Брати та Сестри, завтра пекарня «Манна», філіали якої розташовані по всій країні, розпочинає величезний розпродаж солодощів за зниженою ціною. Дайте завтра своїй дитині до школи об'ємну коробку з печивом Архангела Фостера, кожне з яких освячене та загорнуте у відповідний текст, — і моліться, щоб кожний смаколик, який вона віддасть, наблизив дітей грішників до світла.

А зараз вдихнімо життя у святі слова старої улюбленої: «Вперед, Фостерові діти!». Всі разом...

Вперед, Фостерові ді... ти!

Розбийте своїх ворогів...

Віра наш щит й обладун...ки!

Зваліть їх з ніг у бою!

— Друга строфа!

Не йдіть на примирення з грішни... ками!