Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Підніміть же свої зади! Чого ви чекаєте? Не дозвольте Дияволу застати вас зненацька!

Зміїний танець рухався дуже широким нефом униз, потім правим нефом, звідки, пройшовши перед вівтарем, знов вливався в центральний неф; ноги тупали в такт з ритмічними рухами священика та синкопованою піснею хору. Раз, два, — стогін! Раз, два — стогін! Джилл слухала ритм і знічено зрозуміла, що, напевно, було б весело приєднатися до того танцю — оскільки все більше і більше людей робили це, керуючись глузливими репліками священика.

— Хлопець подає надії, — схвально сказав Бун. — Я кілька разів проповідував з ним у парі і можу стверджувати, що він передає тобі вже підігрітий натовп. Преподобний «Джаг» Джекермен грає у команді «Овнів». Ви бачили його ігри?

— Боюся, що ні, — визнав Джубал. — Я не слідкую за футболом.

— Справді? Ви не знаєте, що втрачаєте. Що ж, впродовж сезону більшість вірян залишаються після служб; тут вони обідають на своїх лавах, звідки потім дивляться ігри. Вся стіна за вівтарем від'їжджає, і ви дивитеся просто на найбільше стерео із будь-коли збудованих; трансляція гри триває просто під твоїми ногами. Це значно краще, ніж дивитися її вдома, — адже дивитися гру в натовпі означає переживати значно більший захват.

Він зупинився та свиснув:

— Агов, Херувиме! Сюди!

До нього поспішив лакей.

— Так, Єпископе?

— Синку, ти після того, як розсадив нас, стрибнув так швидко, що я не мав часу зробити замовлення.

— Вибачте, Єпископе.

— Вибачення не відкриють тобі шлях до Раю. Будь щасливий, синку, бо якщо ти залишатимеш в собі цю пружину, то завжди залишатимешся на ногах. Повторімо те ж саме, люди? Добре! — він зробив замовлення та додав: — Принеси мені ще кілька сигар. Просто запитай у головного бармена.

— Зараз же, Єпископе.

— Благослови тебе, синку. Тримай...

Голова зміїного танцю проходила прямо під ними; Бун нахилився до билець, склав долоні рупором і голосно вигукнув:

— Доун! Агов, Доун! — жінка глянула вгору; він перехопив її погляд і жестом запросив піднятися. Вона посміхнулася. — Додай віскі до замовлення. Лети.

Жінка з'явилася швидко — так само як і напої. Бун повернув крісло у задньому ряду і поставив його перед собою, — так, щоб їй було легше підійти.

— Народе, познайомтеся з міс Доун Ардент. Моя люба, юна леді у куточку — це міс Бордмен, а біля мене — відомий доктор Джубал Гаршоу.

— Справді? Докторе, я вважаю ваші історії просто божественними!

— Дякую.