Розділ «Рік третій»

— Авжеж! — впевнено підтвердив Крабат.

— Тоді йди! Дивись, а то потім пошкодуєш!

У сінях на нього чекав Юро. Він потяг його до себе на кухню, замкнув двері.

— Я маю дещо для тебе, Крабате!

Юро сунув йому в руку якусь річ: то був маленький, сухий корінець, прив'язаний до потрійної нитки.

— На, повісь на шию, а то накладеш головою за свої сни.

Здогад

Після тієї розмови Майстер почав виказувати Крабатові свою прихильність. За будь-якої нагоди вирізняв його з-поміж інших, хвалив за звичайнісінькі речі. Наче прагнув переконати, що не тримає зла на нього. Доки одного вечора не перестрів Крабата в коридорі, коли всі решта вже вечеряли.

— Як добре, що я тебе тут побачив! — почав Майстер. — Іноді бувають такі хвилини, коли тебе огортає препаскудний настрій. Тоді можна наговорити купу всяких дурниць. Пам'ятаєш ту розмову в моїй кімнаті? Безглузда балаканина! Чи не так? — І не чекаючи відповіді, повів далі у тому самому тоні: — Мені шкода, що ти сприйняв усе за щиру правду! Я знаю, ти славний хлопець! Мій найкращий учень і надійний, як ніхто.

Крабатові стало ніяково. Чого хоче від нього Майстер?

— Сказати коротше, я хочу тобі довести, як я до тебе ставлюся! Зроблю для тебе те, чого для інших іще ніколи не робив. Найближчої неділі я звільняю тебе від роботи. Можеш іти куди душа бажає: до Маукендорфа, Шварцкольма або Зайденвінкеля — байдуже. Повернешся лише в понеділок уранці.

— А чого мені туди йти? — здивувався Крабат. — Що я там загубив?

— Там шинки, кав'ярні! Багато дівчат — танцюй собі до знесилля!

— Ого! Мені й на думку таке не спадало. Чим я кращий за інших?

— Хочу винагородити тебе за твої старання, за успіхи в навчанні. Ти цього заслужив!

Недільного ранку, коли мірошниченки йшли на роботу, Крабат і собі до них долучився. Проте Ганцо відвів його вбік.

— Не знаю чому, але Майстер тобі вихідний дав. І передати велів: не хоче тебе бачити раніше, ніж завтра вранці. Йому, сказав, усе відомо.

— Так, відомо, — промурмотів Крабат.

Він одягнув свою святкову куртку і вийшов з будинку. Хлопці працювали, як і кожної неділі.

Крабат присів за повіткою на траву. Треба поміркувати. Майстер розставив йому пастку. Це ясно. Тільки б не втрапити до неї! Він, звісна річ, може йти куди завгодно, лишень не до Шварцкольма. А найкраще було би провалятися тут на сонці цілий день. Але тоді Майстер запідозрить, що його план розгадано. Ні, треба йти! До Маукендорфа. А Шварцкольм обійти манівцями.