Розділ «Рік третій»

Сни

Лобош, очікуючи, заснув під кущем на узліссі. Коли Крабат розбудив його, той утупився в, нього й спитав:

— Знайшов?

— Що?

— Ножа!

— Ах, ножа! Ось він! — Крабат витяг з кишені ножа й відпустив лезо — воно було чорне.

— Треба його добре почистити. Найкраще змастити собачим лоєм.

— Я так і зроблю.

Вони поквапилися. На півдорозі до млина зустріли Юра з Вітком. Вони були біля далекого хреста і тому також припізнювалися.

— Хлопці, до дощу встигнемо? — спитав Юро й подивився на Крабата так, наче помітив якийсь ґандж.

Ох, магічний знак!

Крабат злякався. Якщо він повернеться до млина без знака, то викличе в Майстра підозру. А це може скінчитися для них обох — його і канторки — лихом.

Він понишпорив у кишенях із надією знайти вуглину. Хоча знав, що її там нема.

— Мерщій біжімо! — схопився Юро. — Бо всім перепаде!

Уже вибігли з лісу, як зірвалася буря. З Юра і Крабата вітер зірвав шапки. Вперіщив дощ. Поки дісталися млина, всі змокли до рубця.

Майстер їх нетерпляче чекав. Нагнувшись, кожен пройшов попід воловим ярмом, і кожен отримав свого ляпаса.

— А де, кат вас бери, знаки?

— Знаки? — здивувався Юро. — Та ось же, — і ткнув пальцем себе в лоб.

— Там пусто! — закричав Майстер.

— От триклятий дощ, усе змив!