TextBook Зупиняється — перед ним канава. Глибока й широка, без містка, і жодної дошки поблизу, щоби покласти на береги і перейти.
За канавою — Тонда. Він стоїть спиною до Крабата.
«Чому тікаєш від мене, Тондо?»
«Я не тікаю від тебе. Ти маєш знати, що я на іншому березі. Залишайся на своєму березі».
«Хоч обернися до мене обличчям!»
«Не можу, Крабате. Але я чую тебе і відповім тобі лишень на три запитання. Запитуй, що хочеш знати».
Що він хоче знати? Багато чого!
«Хто винен у твоїй смерті, Тондо?»
«Найбільше я сам».
«А ще хто?»
«Сам дізнаєшся, Крабате, якщо будеш пильний. І останнє запитання.»
Крабат гарячково думає. Ще стільки запитань у нього…
«Я дуже самотній. Відтоді, як ти пішов, у мене більше нема друга. Скажи, кому я можу довіритися?»
Тонда й тепер не дивиться на нього.
«Повертайся, Крабате. Довірся тому, хто перший покличе тебе на ймення. На нього ти можеш покластися. А наостанок скажу: не те важливо, що ти відвідаєш мою могилу. Я знаю, що ти думаєш про мене — і це важливіше».
Тонда поволі підводить руку, прощаючись. Він розчиняється в тумані — навіть голови не повернув, зник.
«Тондо! Тондо! — кричить Крабат. — Не покидай мене!»
Він кричить, благає… І ось він уже чує своє ім'я:
«Крабате, прокинься! Прокинься, Крабате!»
Біля його тапчана, схилившись, стояли Міхал з Юром. Крабат не відразу усвідомлює: він іще спить чи вже прокинувся?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Крабат» автора Пройслер О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рік другий“ на сторінці 5. Приємного читання.